9.”крањна в друг≥й половин≥ XIX ст.
9.1. ћодерн≥зац≥йн≥ процеси в –ос≥йськ≥й ≥мпер≥њ
та ”крањна
” середин≥ XIX ст. –ос≥йська
≥мпер≥¤, до складу ¤коњ входило 80% украњнських земель, переживала глибоку
кризу, суть ¤коњ пол¤гала в нев≥дпов≥дност≥ ≥снуючих феодальних структур та
в≥дносин пров≥дним св≥товим тенденц≥¤м розвитку, що утверджували нове буржуазне
сусп≥льство. ’арактерними рисами та ви¤вами кризовост≥
були занепад пом≥щицьких маЇтк≥в; посиленн¤ експлуатац≥њ сел¤н; пануванн¤
екстенсивних метод≥в господарюванн¤; гальмуванн¤ розвитку кап≥тал≥стичних
процес≥в Ч стримуванн¤ формуванн¤ ринку в≥льноњ робочоњ сили, розвитку
п≥дприЇмництва тощо; наростанн¤ соц≥ального напруженн¤ в сусп≥льств≥; глухе
брод≥нн¤ в народ≥, що тањло в соб≥ загрозу широкомасштабного сел¤нського бунту;
посиленн¤ процесу в≥дставанн¤ –ос≥њ в≥д Ївропейських держав-л≥дер≥в.
«а цих обставин необх≥дн≥сть модерн≥зац≥њ в ≥мпер≥њ ставала дедал≥
очевидн≥шою. –оль останнього переконуючого аргументу в≥д≥грала поразка –ос≥њ у
римськ≥й в≥йн≥ (1853Ч1856), у ¤к≥й г≥гантськ≥ людськ≥ та матер≥альн≥ ресурси
≥мпер≥њ не подолали нов≥тню техн≥ку та технолог≥њ передових Ївропейських держав
јнгл≥њ та ‘ранц≥њ. ÷е змусило передову частину рос≥йських правл¤чих к≥л
замислитис¤ над розробкою та впровадженн¤м реформац≥йного курсу, спр¤мованого
на модерн≥зац≥ю економ≥ки держави. ћодерн≥зац≥¤ Ч це
оновленн¤, удосконаленн¤, наданн¤ сучасного вигл¤ду, перетворенн¤ в≥дпов≥дно до
сучасних вимог економ≥ки, техн≥чне та технолог≥чне переобладнанн¤ економ≥чноњ
сфери.
¬изначенн¤ типу рос≥йськоњ модерн≥зац≥њ надзвичайно важливе не т≥льки дл¤
розум≥нн¤ сусп≥льних процес≥в XIX ст. в украњнських
земл¤х, а й дл¤ усв≥домленн¤ сут≥ тенденц≥й розвитку сучасноњ ”крањни,
прогнозуванн¤ њњ перспектив. –ос≥йська модель реформуванн¤ XIX ст., калькуючи петровськ≥ реформи, значною м≥рою
запрограмувала сусп≥льн≥ трансформац≥њ XX ст.
” св≥тов≥й економ≥ц≥ в≥дом≥ три типи модерн≥зац≥њ:
1) п≥онерська модерн≥зац≥¤,
¤ка притаманна л≥дерам св≥тового техн≥чного та економ≥чного прогресу. ѕост≥йна
боротьба за св≥тов≥ ринки збуту п≥дштовхуЇ передов≥ крањни до вкладенн¤ значних
кошт≥в у науково-техн≥чн≥ розробки. ÷е даЇ змогу створити найефективн≥ш≥
економ≥чн≥ механ≥зми, найрац≥ональн≥ш≥ технолог≥њ, найпродуктивн≥шу техн≥ку;
2) орган≥чна модерн≥зац≥¤,
¤ка практикуЇтьс¤ крањнами, що перебувають у другому ешелон≥ св≥тового
економ≥чного прогресу. ¬она Ч насл≥док природного розвитку кап≥тал≥зму, њњ
характерною рисою Ї оволод≥нн¤ технолог≥¤ми та економ≥чними механ≥змами, ¤к≥
виробили модерн≥затори-п≥онери. ÷≥ новинки орган≥чно вписуютьс¤ у структуру
нац≥ональноњ економ≥ки, ¤ка внасл≥док своЇњ еволюц≥њ вже дозр≥ла дл¤ њх
сприйн¤тт¤, засвоЇнн¤ та використанн¤;
3) наздоган¤юча модерн≥зац≥¤, ¤ка теж
базуЇтьс¤ на засвоЇнн≥ передових технолог≥й та економ≥чних механ≥зм≥в. ѕроте це
засвоЇнн¤ не Ї природним, орган≥чним, оск≥льки стимулом дл¤ такого типу
модерн≥зац≥њ Ї не дозр≥л≥сть нац≥ональноњ економ≥ки, а, ¤к правило, зовн≥шн≥й
виклик сус≥дн≥х економ≥чно розвинут≥ших держав, що загрожуЇ втратою
позиц≥й на м≥жнародн≥й арен≥ держав≥-аутсайдеру.
Ќе важко з'¤сувати, що рос≥йська модерн≥зац≥¤ була модерн≥зац≥Їю третього
типу. —правд≥, ¤к вважають сучасн≥ фах≥вц≥, ¤кби у –ос≥њ не було скасовано
кр≥посного права, вона б ще 50Ч70 рок≥в про≥снувала ≥ не
зазнала голодного краху. ѕроте нав≥ть реакц≥онери на кшталт майбутнього
м≥н≥стра ѕ. ¬алуева змушен≥ були констатувати,
характеризуючи рос≥йську д≥йсн≥сть: Ђ«гори блиск Ч знизу гнильї. “обто з часом
подальший розвиток дедал≥ б≥льше перетворювавс¤ б на агон≥ю. ’арактерними
рисами наздоган¤ючоњ модерн≥зац≥њ економ≥ки були:
Ч по¤ва нових прогресивних ¤вищ та процес≥в не завд¤ки еволюц≥њ Ђзнизуї, а
силов≥й модерн≥зац≥њ Ч Ђреволюц≥њ згориї;
Ч виб≥ркове, а не системне
запозиченн¤ та використанн¤ св≥тових дос¤гнень у
галуз≥ техн≥ки, технолог≥њ та орган≥зац≥њ виробництва;
Ч пр≥оритетн≥сть окремих
галузей, ¤ка в перспектив≥ веде до деформац≥й економ≥чноњ структури держави;
Ч збереженн¤ на тривалий
час багатоукладност≥, паралельне ≥снуванн¤ нового, набираючого
силу укладу та попередн≥х уклад≥в, що не дос¤гли п≥ку
свого розвитку та повн≥стю не вичерпали своњ можливост≥;
Ч порушенн¤ однор≥дност≥
економ≥чного простору, ускладненн¤ соц≥альних та
пол≥тичних проблем, зростанн¤ соц≥ального напруженн¤ в сусп≥льств≥.
ѕринциповою особлив≥стю наздоган¤ючоњ
модерн≥зац≥њ Ї р≥зке зростанн¤ рол≥ держави, що ви¤вл¤Їтьс¤ у встановленн≥
державного контролю за вс≥ма сферами економ≥ки, активному втручанн≥ державних
структур у х≥д реформ. –еал≥зац≥¤ такого сценар≥ю на практиц≥ веде до зростанн¤
авторитарност≥ влади, посиленн¤ централ≥зму, зб≥льшенн¤ рол≥ чиновництва,
бюрократизац≥њ управл≥нн¤.
як правило, наздоган¤юча модерн≥зац≥¤ не створюЇ
власну гармон≥йну економ≥чну модель, а повторюЇ окрем≥ фрагменти вже визнаних
зразк≥в, що служать своЇр≥дними еталонами.
як вже зазначалос¤, катал≥затором реформац≥йного процесу в –ос≥њ стала
римська в≥йна. ¬она ще рельЇфн≥ше показала занепад
господарства, кризу орган≥зац≥њ прац≥, наростанн¤ соц≥альноњ напруженост≥.
—пираючись на прагматично настроЇну частину
≥мперськоњ бюрократ≥њ, ќлександр II вир≥шив перейти до
радикальних реформ. ѕершим його кроком було п≥дписанн¤ 19 лютого 1861 р. ман≥фесту про
скасуванн¤ кр≥посного права. ѕринципов≥ риси рос≥йськоњ модел≥ сел¤нськоњ
реформи нагадують австр≥йську: л≥кв≥дац≥¤ особистоњ залежност≥ сел¤н в≥д
пом≥щик≥в; створенн¤ орган≥в сел¤нського самоуправл≥нн¤; над≥ленн¤ сел¤н землею
та визначенн¤ за нењ повинностей; викуп сел¤нських над≥л≥в.
ћаючи п≥дтримку держави та користуючись в≥дсутн≥стю земельного розмежуванн¤
до реформи, пом≥щики –ос≥йськоњ ≥мпер≥њ не т≥льки захопили найкращ≥ земл≥, а й
в≥др≥зали в сел¤н чимало њхньоњ: в≥д 14% у ’ерсонськ≥й губерн≥њ до 37% Ч у
атеринославськ≥й. “ому п≥сл¤ проведенн¤ реформи 220 тис. украњнських сел¤н залишилис¤ безземельними, майже 100 тис. мали над≥л до одн≥Їњ дес¤тини ≥ 1600 тис. Ч в≥д
одн≥Їњ до трьох дес¤тин. ” ц≥лому ж у пореформений пер≥од майже 94% сел¤нських господарств волод≥ли над≥лами до 5 дес¤тин, що не давало змоги ефективно вести господарство.
–еформа 1861 р. збер≥гала сел¤нську общину,
¤ка перетворювалас¤ в найнижчу адм≥н≥стративну одиницю. ƒо њњ функц≥й належали
м≥сцеве самовр¤дуванн¤, забезпеченн¤ своЇчасноњ сплати сел¤нами платеж≥в та
податк≥в ≥ виконанн¤ ними повинностей. ’арактерною особлив≥стю
украњнських земель була незначна поширен≥сть сел¤нських общин. “ак, ¤кщо в
–ос≥њ общиною жили понад 95% сел¤н, то на Ћ≥вобережн≥й
”крањн≥ Ч 30%, а на ѕравобережн≥й Ч лише 20%. “аке переважанн¤
≥ндив≥дуальних господарств зумовило в перспектив≥ б≥льший пот¤г украњнських
сел¤н до приватноњ власност≥, н≥ж у сел¤н рос≥йських.
—ел¤нськ≥ реформи в јвстр≥йськ≥й ≥мпер≥њ (1848) та –ос≥йськ≥й (1861) мали
сп≥льн≥ причини (гальм≥вна роль феодальних в≥дносин, криза господарства,
зростанн¤ соц≥ального напруженн¤), мету (зм≥цненн¤ монарх≥чноњ влади при
збереженн≥ дом≥нуванн¤ на сел≥ пом≥щика), форму проведенн¤ (реформа
≥н≥ц≥ювалас¤ верхами та зд≥йснювалас¤ п≥д њхн≥м кер≥вництвом та контролем).
р≥м того, в обох ≥мпер≥¤х у пореформений пер≥од залишилос¤ чимало пережитк≥в
феодальноњ системи господарюванн¤ (пом≥щицьке землеволод≥нн¤, тотальне безземелл¤
сел¤н, сел¤нська община тощо). ёридичне в≥льне сел¤нство не мало справжньоњ
громад¤нськоњ р≥вност≥ з ≥ншими верствами сусп≥льства. ¬оно так ≥ залишалос¤
нижчим станом Ч сел¤ни отримували паспорт лише на
р≥к, виконували рекрутську повинн≥сть, перебували в залежност≥ в≥д пом≥щика до
того часу, доки не викупл¤ть у власн≥сть земл≥, збер≥галис¤ т≥лесн≥ покаранн¤
р≥зками.
–еформа проводилас¤ за рахунок сел¤н, ¤к≥ мусили сплатити пом≥щику викуп.
‘ормально цей викуп призначавс¤ за землю, а по сут≥, в≥н був компенсац≥Їю за
скасуванн¤ феодальних повинностей. ќск≥льки сел¤ни не могли
одразу виплатити всю суму, ¤ка становила 11
р≥чних
податк≥в з сел¤нського двору, то посередником м≥ж сел¤нами та пом≥щиками
виступила держава. ¬она сплатила пом≥щикам викупн≥ платеж≥, а сел¤нам надала
позичку на 49 рок≥в. ¬насл≥док цього царська
казна на кожний виданий сел¤нам карбованець отримала 63 коп≥йки чистого прибутку.
—касуванн¤ кр≥посного права стало початковим кроком, своЇр≥дним ключем до
модерн≥зац≥њ –ос≥йськоњ ≥мпер≥њ. “аке радикальне перетворенн¤ в аграрному
сектор≥ вимагало терм≥нових зм≥н та зрушень у ≥нших сферах сусп≥льного житт¤,
¤к≥ б дали можлив≥сть гармон≥зувати та стаб≥л≥зувати ситуац≥ю.
” комплекс≥ реформ ќлександра II п≥сл¤
скасуванн¤ кр≥посного права пров≥дне м≥сце належить земськ≥й, судов≥й та
в≥йськов≥й. «емська реформа (1864) передбачала створенн¤ виборних м≥сцевих
орган≥в самоуправл≥нн¤ Ч земств. ÷ей крок самодержавства по¤снюЇтьс¤ його
бажанн¤м компенсувати двор¤нам њхн≥ економ≥чн≥ втрати шл¤хом наданн¤ њм
обмеженоњ влади на м≥сцевому р≥вн≥; блокувати опозиц≥йн≥сть л≥берал≥в,
спр¤мувати њхню енерг≥ю на вир≥шенн¤ конкретних державних справ; створити
орган, здатний ефективно вир≥шувати проблеми пров≥нц≥њ. ƒ≥¤льн≥сть земств
суворо регламентувалас¤ законом. ¬они контролювали м≥сцеве господарство,
народну осв≥ту, медичне обслуговуванн¤, благоустр≥й, шл¤хи сполученн¤ тощо.
”р¤д пильно стежив за д≥¤льн≥стю земств, не допускаючи обговоренн¤ на њхн≥х
зас≥данн¤х пол≥тичних питань, заборон¤ючи будь-¤к≥ контакти губернських
земських установ м≥ж собою, бо¤чись орган≥зованоњ опозиц≥њ та висуванн¤ Їдиних
вимог.
—удова реформа (1864) базувалас¤ на запровадженн≥ низки прогресивних принцип≥в: безстановост≥ судочинства, незалежност≥ судд≥в в≥д
адм≥н≥страц≥њ, гласност≥ судового процесу, змагальност≥ стор≥н при розгл¤д≥
судовоњ справи (у судах з'¤вилис¤ прокурор, ¤кий звинувачував, та адвокат, ¤кий
захищав п≥дсудного). р≥м того, було запроваджено суд прис¤жних у карному
судочинств≥. ¬с≥ ц≥ прогресивн≥ зм≥ни, що спри¤ли зростанню в народ≥
громад¤нськоњ самосв≥домост≥, були практичним кроком до створенн¤ правовоњ
держави.
¬≥йськова реформа, що зд≥йснювалас¤ п'¤тнадц¤ть рок≥в, мала на мет≥ шл¤хом
модерн≥зац≥њ арм≥њ створити сучасне боЇздатне в≥йсько. ÷¤ реформа зам≥нила
ненависну рекрутчину загальною в≥йськовою повинн≥стю, скоротила терм≥н
в≥йськовоњ служби до 6Ч7 рок≥в, заборонила т≥лесн≥
покаранн¤ тощо.
–еформи в –ос≥њ в≥др≥зн¤лис¤ в≥д реформ у јвстр≥њ. ѕо-перше, вони
проводилис¤ п≥зн≥ше. ѕо-друге, њхн≥м могутн≥м катал≥затором став м≥жнародний
фактор Ч участь ≥ поразка в римськ≥й
в≥йн≥. ѕо-третЇ, вони були обмеженими, непосл≥довними ≥ незавершеними. якщо в
јвстр≥йськ≥й ≥мпер≥њ (з 1867 р. јвстро-”горськ≥й)
буржуазн≥ реформи д≥¤ли вже 1848 р. (опубл≥ковано
конституц≥ю, скликано парламент), то в –ос≥њ через низку причин (в≥ддален≥сть
в≥д основних центр≥в Ївропейського житт¤, традиц≥йно високий авторитет
монарх≥њ, м≥цний адм≥н≥стративно-репресивний апарат, сила консервативного
табору, слабк≥сть та неорган≥зован≥сть опозиц≥йних сил тощо) реформи залишилис¤
незавершеними. ѕров≥вши земську, судову, в≥йськову, ф≥нансову, осв≥тню та ≥нш≥
реформи, тим самим заклавши основи громад¤нського сусп≥льства, рос≥йський
царизм не зробив останнього кроку Ч не створив в≥дпов≥дноњ новим реал≥¤м
пол≥тичноњ надбудови Ч не проголосив конституц≥њ ≥ не скликав парламент. —аме
тому модерн≥зац≥¤ у –ос≥њ не мала системного характеру, що суттЇво ускладнювало
перех≥д сусп≥льства до б≥льш прогресивного, пор≥вн¤но з феодал≥змом,
кап≥тал≥стичного способу виробництва. р≥м того, рос≥йський вар≥ант наздоган¤ючоњ модерн≥зац≥њ мав серйозн≥ протир≥чч¤:
Ч аграрна реформа, ур≥завши майже на 20% сел¤нськ≥ над≥ли, водночас
зб≥льшила повинност≥ сел¤н та в≥ддала њх у довгострокову кабалу держав≥;
Ч зм≥цненн¤ общинних
пор¤дк≥в, що проголошувалос¤ реформою, вступало в суперечн≥сть з утвердженн¤м
громад¤нських прав сел¤нства;
Ч демократична практика
всестановоњ виборност≥ до земств вступала у протир≥чч¤
з пануючим авторитарним режимом;
Ч самодержавство виходило
за меж≥ модел≥ створюваноњ ним правовоњ держави;
Ч незавершен≥сть,
половинчаст≥сть реформ зумовили протир≥чч¤ м≥ж нос≥¤ми
влади та практично вс≥ма верствами сусп≥льства;
Ч пануванн¤
багатоукладност≥ в економ≥ц≥ робило стан сусп≥льства нестаб≥льним, створювало
ірунт дл¤ контрреформ.
ќтже, рос≥йськ≥ реформи 60Ч70-х рок≥в зд≥йснювалис¤ за моделлю наздоган¤ючоњ модерн≥зац≥њ, ¤к≥й притаманн≥ ≥н≥ц≥юванн¤
реформ Ђзгориї, виб≥ркове запозиченн¤ св≥тових дос¤гнень, пр≥оритетний розвиток
окремих галузей, збереженн¤ багатоукладност≥ в економ≥чн≥й сфер≥, поглибленн¤
сусп≥льних протир≥ч та посиленн¤ соц≥ального напруженн¤. —касуванн¤ кр≥посного
права ≥ пов'¤зан≥ з ним перетворенн¤ в украњнських земл¤х Ч складов≥й
–ос≥йськоњ ≥мпер≥њ Ч спричинили низку суперечливих тенденц≥й та процес≥в: з
одного боку, вони зумовлювали збереженн¤ землеволод≥нн¤ пом≥щик≥в та
прогресуючий занепад ≥ деградац≥ю њхн≥х маЇтк≥в, обезземеленн¤ та розшаруванн¤
-сел¤нства, аграрне перенаселенн¤, вимушен≥ м≥грац≥њ, зростанн¤ протир≥ч м≥ж всестановою
виборн≥стю до земств ≥ авторитарним режимом, м≥ж самодержавством ≥ створюваною
ним правовою державою тощо, з ≥ншого боку Ч формували нестанову приватну
пласк≥сть на землю, спри¤ли становленню ринку робочоњ сили, стимулювали
розвиток п≥дприЇмництва, розширювали сферу функц≥онуванн¤ ринкових в≥дносин,
створювали передумови дл¤ становленн¤ громад¤нського сусп≥льства.
9.2.
—усп≥льн≥ теч≥њ та рухи
другоњ половини XIX ст.
ћодерн≥зац≥йн≥ реформи в –ос≥њ стимулювали
п≥днесенн¤ сусп≥льного руху. ¬они певною м≥рою демократизували сусп≥льство,
залучили до громад¤нського житт¤ багатом≥льйонне сел¤нство, розширили рамки й
ур≥зноман≥тнили форми сусп≥льноњ активност≥. ѕроте њхн¤ непосл≥довн≥сть,
обмежен≥сть, незавершен≥сть посилювали соц≥альне напруженн¤.
’вил¤ контрреформ, що прокотилас¤ ≥мпер≥Їю у
80Ч 90-х роках, значно ускладнила
ситуац≥ю. онсервативний ќлександр III намагавс¤
в≥дновити владу держави над громад¤нським сусп≥льством, що формувалос¤. ≤ тому
не дивно, що на конституц≥йному проект≥, схваленому ќлександром II, син написав: Ђ—лава Ѕогу, цей злочинний та посп≥шний крок
до конституц≥њ не було зробленої. —уть
контрреформ пол¤гала, ¤к писали тод≥ в оф≥ц≥йн≥й прес≥, у Ђвиправленн≥ фатальних
помилок 60-х рок≥вї. ÷е Ђвиправленн¤ї ви¤вилос¤ у
консервац≥њ, згортанн≥, а подекуди ≥ л≥кв≥дац≥њ тих позитивних зрушень та :ш≥н, ¤к≥ були дос¤гнут≥ буржуазними реформами 60Ч 70-х рок≥в. –озпочалос¤ широкомасштабне в≥дновленн¤
позиц≥й феодал≥зму в ус≥х сферах житт¤ Ч зросла роль двор¤нства, розширилис¤
його владн≥ повноваженн¤ на м≥сц¤х; зм≥цн≥ли позиц≥њ такоњ феодальноњ
п≥двалини, ¤к сел¤нська община; обмежувалас¤ гласн≥сть, посилювалас¤ цензура
тощо. ѕростий перел≥к зд≥йснюваних самодержавством контрреформ даЇ у¤вленн¤ про пом≥тне гальмуванн¤ сусп≥льного
розвитку та наступ реакц≥њ:
Ч 1884 р. запроваджено новий
ун≥верситетський устав, ¤кий л≥кв≥дував автоном≥ю
ун≥верситет≥в;
Ч 1887 р. вийшов циркул¤р про Ђкухарчиних д≥тейї, що заборон¤в
приймати до г≥мназ≥й д≥тей, вих≥дц≥в з нижчих верств населенн¤;
Ч 1889 р. видано Ђѕоложенн¤ про
земських начальник≥вї, що надавало широк≥ повноваженн¤
земським начальникам, ¤к≥ призначалис¤ ≥з двор¤н ≥ виконували адм≥н≥стративн≥
та пол≥цейськ≥ функц≥њ на м≥сц¤х;
Ч 1890 р. побачило св≥т Ђѕоложенн¤ про губернськ≥ та пов≥тов≥ земськ≥
установиї, ¤ке обмежувало ф≥нансуванн¤ земств, посилювало контроль за ними з
боку держави, скорочувало представництво в цих установах сел¤н.
ѕерел≥чен≥ контрреформи Ї лише частиною нового
консервативного державного курсу, що зд≥йснювавс¤ п≥д гаслом реакц≥онера ћ. аткова: Ђ≈динодержавие повелител¤ требует единомысли¤ї. ѕроте консерваторам не вдалос¤
повн≥стю в≥дновити колишн≥ пор¤дки, втиснути –ос≥йську ≥мпер≥ю в стар≥ шаблони
сусп≥льного житт¤. онтрреформи не зм≥нили та вже й
не могли зм≥нити принципового напр¤му еволюц≥њ до буржуазного сусп≥льства, але
вони суттЇво упов≥льнили прогресивн≥ сусп≥льн≥ зм≥ни, розбалансували та
деформували пол≥тичн≥, економ≥чн≥, соц≥альн≥ та м≥жетн≥чн≥ в≥дносини. “ому
наприк≥нц≥ XIX ст. в ≥мпер≥њ визр≥вало масове
невдоволенн¤: сел¤ни страждали в≥д безземелл¤ та граб≥жницьких викупних
платеж≥в; роб≥тники були обурен≥ жахливими умовами прац≥ та м≥зерною зарплатою;
молода буржуаз≥¤, опанувавши економ≥чн≥ висоти, рвалас¤ до пол≥тичноњ влади,
¤ка б забезпечила њй справжн≥ гарант≥њ в≥льного п≥дприЇмництва; ≥нтел≥генц≥¤ бажала
справжн≥х, а не декларативних пол≥тичних прав ≥ свобод, поглибленн¤ процесу
демократизац≥њ сусп≥льства; п≥дтримуючи нац≥ональне в≥дродженн¤, народи
≥мперських окрањн дедал≥ голосн≥ше виступали проти свого нап≥вколон≥ального
статусу за нац≥ональн≥ та державно-правов≥ свободи.
÷≥лком законом≥рно, що сусп≥льна думка цього пер≥оду не т≥льки висувала
численн≥ модел≥ майбутнього сусп≥льного розвитку, а й пропонувала р≥зн≥ шл¤хи
дос¤гненн¤ поставленоњ мети. Ќайвпливов≥шими пол≥тичними силами в ”крањн≥ в
друг≥й половин≥ XIX ст. були загальнорос≥йськ≥
пол≥тичн≥ теч≥њ народник≥в, соц≥ал-демократ≥в, л≥берал≥в та украњнський
нац≥ональний рух.
«ауважимо, ¤кщо на «аход≥ першими утворилис¤ буржуазн≥ парт≥њ, а вже пот≥м
соц≥ал-демократичн≥, то особлив≥стю пол≥тичного житт¤ –ос≥йськоњ ≥мпер≥њ було порушенн¤
ц≥Їњ посл≥довност≥: тут спочатку орган≥зац≥йно оформивс¤ народницький рух,
пот≥м Ч соц≥ал-демократичний ≥, т≥льки починаючи з революц≥йних под≥й 1905 p., Ч буржуазний.
ќсновною опорою народницького руху, поширеного в , 60Ч80-х роках XIX ст.,
стали
вих≥дц≥ ≥з двор¤нськоњ та р≥зночинськоњ ≥нтел≥генц≥њ. Ќародництво ¤к ≥деолог≥¤
≥ ¤к громадсько-пол≥тичний рух стало реакц≥Їю частини cycп≥льства на пореформений злам
традиц≥йного сел¤нського житт¤, на по¤ву та утвердженн¤ зах≥дних Ђбуржуазнихї
≥дей, звичањв та пор¤дк≥в. ¬важаючи кап≥тал≥стичний шл¤х розвитку дл¤ –ос≥њ
безперспективним, народники обстоювали необх≥дн≥сть переходу до Ђнародного
виробництваї Ч некап≥тал≥стичноњ
≥ндустр≥ал≥зац≥њ, арт≥льно-общинного методу орган≥зац≥њ господарства, встановленн¤
соц≥ал≥стичного устрою на основ≥ сел¤нськоњ общини. Ќа њхню думку, засобом, за
допомогою ¤кого можна Ђперестрибнутиї через буржуазний етап розвитку, мусить
бути революц≥¤. ’арактерно, що народники суттЇво розходилис¤ в баченн≥ форм ≥
метод≥в дос¤гненн¤ поставленоњ мети. якщо ѕ. Ћавров ≥
його прихильники, що уособлювали Ђпропагандистськийї напр¤м у народництв≥,
виступали за необх≥дн≥сть тривалого п≥дготовчого пер≥оду пропаганди та аг≥тац≥њ
за революц≥йн≥ зм≥ни, то л≥дер Ђбунтар≥вї ћ. Ѕакун≥н
не мав жодних сумн≥в≥в щодо готовност≥ сел¤нства до бунту, до новоњ
пугачовщини. ≤ тому в≥н активно виступав за ¤кнайшвидший початок народного
повстанн¤ проти трьох ворог≥в: приватноњ власност≥, держави та церкви. ≤деолог
Ђзмовницькогої напр¤му в народництв≥ ѕ. “качов був переконаний, що в –ос≥йськ≥й
≥мпер≥њ н≥ пропаганда, н≥ заклик до народного бунту ефекту не дадуть. Ќа його думку, Їдиний
шл¤х до прогресивних зм≥н у сусп≥льств≥ Ч революц≥йна змова.
” 1874 р. розпочалос¤ масове Ђход≥нн¤ в
народї ≥нтел≥генц≥њ. Ќародницький рух охопив 37 губерн≥й Ївропейськоњ –ос≥њ. ÷е
був перший досв≥д зближенн¤ радикальноњ ≥нтел≥генц≥њ та народних мас. ѕроте
народ не в≥дгукнувс¤ на революц≥йн≥ заклики народник≥в. “а все ж Ђход≥нн¤ в
народї не було даремним: жорстк≥ реал≥њ житт¤ п≥дкоригували
програмн≥ настанови народник≥в, у њхньому середовищ≥ нам≥тивс¤ поворот у б≥к
орган≥зац≥йноњ консол≥дац≥њ. „имало народницьких орган≥зац≥й д≥¤ло в ”крањн≥: у
иЇв≥ Ч гурток Ђчайк≥вц≥вї (1872Ч1874), Ђ ињвська
омунаї (1873Ч1874), ≥снували також народницьк≥ угрупованн¤ в ќдес≥, ’арков≥,
∆итомир≥, „ерн≥гов≥, ѕолтав≥, ћиколаЇв≥.
ѕоступово народники усв≥домлюють необх≥дн≥сть в≥дходу в≥д
бунтарсько-анарх≥чних погл¤д≥в ≥ переход¤ть на позиц≥њ пол≥тичноњ боротьби
проти самодержавства. Ќаприк≥нц≥ 70-х рок≥в народницький рух розколовс¤ на дв≥
теч≥њ Ч пом≥рковану й радикальну.
”особленн¤м пом≥ркованоњ теч≥њ став Ђ„орний перед≥лї Ч народницька орган≥зац≥¤,
¤ка займалас¤ пропагандистською д≥¤льн≥стю ≥ робила ставку на мирне вростанн¤
народник≥в у народну масу (п≥зн≥ше ц¤ теч≥¤ перетворилас¤ на легальне
народництво ≥ про≥снувала до 1917 p.). –адикальний напр¤м представл¤ла ЂЌародна вол¤ї, ¤ка
робила ставку на терор. —пираючись на революц≥йну програму боротьби за
встановленн¤ демократичноњ республ≥ки з широким м≥сцевим самоуправл≥нн¤м,
усусп≥льненн¤м засоб≥в виробництва, проголошенн¤м права нац≥й на самовизначенн¤
тощо, ЂЌародна вол¤ї тривалий час користувалас¤ авторитетом ≥ ви¤вл¤ла
революц≥йну активн≥сть (вбивство харк≥вського губернатора кн¤з¤ уропатк≥на, жандармського ад'ютанта √ейк≥на
та ≥н.). Ќародовольськ≥ орган≥зац≥њ ≥снували в иЇв≥, ’арков≥, ќдес≥, Ќ≥жин≥,
ѕолтав≥ та ≥нших м≥стах ”крањни.
ќтже, народницький рух пор≥вн¤но швидко пройшов шл¤х в≥д нањвного культу
народу до глухих кут≥в тероризму, але досв≥д та ≥дейн≥ засади цього руху
позначилис¤ на пол≥тичному житт≥ ¤к –ос≥йськоњ ≥мпер≥њ на початку XX ст., так ≥ украњнських
земель, що входили до њњ складу.
–озчаруванн¤ частини народник≥в у ставц≥ на революц≥йний потенц≥ал
сел¤нства призводить наприк≥нц≥ XIX ст. до поширенн¤
≥деолог≥њ марксизму, на баз≥ ¤коњ сформувалас¤ соц≥ал-демократична теч≥¤
сусп≥льно-пол≥тичного руху. ¬ основ≥ марксистського св≥тобаченн¤ лежали
посл≥довний матер≥ал≥зм, вченн¤ про д≥алектичний розвиток, теор≥¤ класовоњ
боротьби, в≥ра у всесв≥тньо-≥сторичну революц≥йну роль пролетар≥ату, творц¤
нового, комун≥стичного сусп≥льства. ’арактерно, що у –ос≥њ марксизм
користувавс¤ б≥льшою попул¤рн≥стю, н≥ж на «аход≥, де в≥н пережив три кризи Ч 1852, 1872 та 1903 pp. ћарксизм певною м≥рою продовжував ≥дењ народницького
соц≥ал≥зму та традиц≥йну тактику народник≥в.
ћарксистська ≥де¤ про всесв≥тньо-≥сторичну роль пролетар≥ату в
революц≥йному перетворенн≥ сусп≥льства н≥би перегукувалас¤ з широков≥домою
слов'¤ноф≥льською ≥де-сю про мес≥анську богообран≥сть
–ос≥њ. —праведлив≥сть, р≥вн≥сть, свобода лежали не т≥льки в основ≥
марксистського ≥деалу, а й були базовими ц≥нност¤ми сел¤нського общинного
соц≥ал≥зму. —п≥льними були й форми та методи дос¤гненн¤ поставленоњ мети Ч народна революц≥¤, т≥льки марксизм робив ставку на
пролетар≥ат, а народництво Ч на сел¤нство.
ѕершими пропагандистами нового вченн¤ в украњнських земл¤х ще на початку
70-х рок≥в стали ћ. «≥бер, —. ѕодолинський.
ѕодолинський —ерг≥й јндр≥йович (1850Ч1891)
Ч громадський
д≥¤ч, учений. Ќародивс¤ на „еркащин≥ в багат≥й пом≥щицьк≥й родин≥. «добув
осв≥ту в ињвському (1871) та Ѕреславському
(нин≥ м. ¬роцлав у ѕольщ≥) ун≥верситетах, в останньому (1876) захистив дисертац≥ю з
медицини. ¬ 70-х роках брав участь у громад≥вському ≥
народницькому рухах. ќрган≥зував у ¬≥дн≥ видавництво попул¤рноњ соц≥ал≥стичноњ
л≥тератури, у ∆енев≥ разом з ћ. ƒрагомановим ≥ ћ. ѕавликом започаткував виданн¤
журналу Ђ√ромадаї, а також видрукував власн≥ брошури соц≥ально-економ≥чного
зм≥сту: Ђѕро багатство та б≥дн≥стьї, Ђѕро хл≥боробствої, Ђ–емесла ≥ фабрики на
”крањн≥ї та ≥н. ¬ивчав можливост≥ нагромадженн¤ та використанн¤ сон¤чноњ
енерг≥њ. Ћистувавс¤ з . ћарксом ≥ ‘. ≈нгельсом, попул¤ризував
положенн¤ њх економ≥чного вченн¤. –озробив ориг≥нальну теор≥ю Ђгромад≥вського соц≥ал≥змуї, ¤ка ірунтувалас¤ на
нац≥ональних традиц≥¤х украњнського народу. Ќа початку 80-х рок≥в повернувс¤ до
иЇва, але через т¤жке псих≥чне захворюванн¤ в≥д≥йшов в≥д громадськоњ та
науковоњ д≥¤льност≥.
” 80Ч90-х
роках у атеринослав≥, иЇв≥, ќдес≥ та ’арков≥ виникають нелегальн≥
марксистськ≥ гуртки, ¤к≥ займаютьс¤ пропагандою та аг≥тац≥Їю ≥ намагаютьс¤
налагодити зв'¤зок з роб≥тничим рухом. як≥сно новий крок соц≥ал-демократ≥¤
зробила наприк≥нц≥ 90-х рок≥в, коли п≥сл¤ по¤ви петербурзького Ђ—оюзу за
визволенн¤ роб≥тничого класуї аналог≥чн≥ групи виникли в иЇв≥, атеринослав≥,
ћиколаЇв≥ та ≥нших м≥стах. ” 1898 р. в ћ≥нську на першому з'њзд≥ –ос≥йськоњ
соц≥ал-демократичноњ парт≥њ серед дев'¤ти його делегат≥в четверо (Ќ. ¬игдорчик, Ѕ. ≈йдельман, . ѕетрусевич, ѕ. “учапський)
представл¤ли соц≥ал-демократ≥в ”крањни.
як ≥дейно-пол≥тична теч≥¤, л≥беральний рух виходить на пол≥тичну сцену на
меж≥ 70Ч80-х рок≥в. ¬ ”крањн≥ в≥н
формувавс¤ головним чином на основ≥ земськоњ л≥беральноњ опозиц≥њ. ѕерш≥
пореформен≥ роки стали дл¤ л≥берального руху часом орган≥зац≥йного становленн¤,
усв≥домленн¤ свого м≥сц¤ й рол≥ серед сусп≥льних сил, кристал≥зац≥њ основноњ
мети та завдань. ¬ основ≥ л≥беральноњ альтернативи сусп≥льного розвитку лежала
≥де¤ побудови економ≥ки за законами в≥льного ринку, конкуренц≥њ. ƒержава мала
стати правовою, обер≥гати демократичн≥ права особи ≥ м≥н≥мально втручатис¤ в
економ≥чну сферу. ≤деальною формою правл≥нн¤ л≥берали вважали конституц≥йну
монарх≥ю. Ќе визнаючи революц≥йних форм ≥ метод≥в боротьби, в основу своЇњ
д≥¤льност≥ вони поклали тактику пошуку компром≥с≥в з ур¤дом.
ќпорою л≥берального руху були земства. ≤ це не випадково, адже самов≥ддана
робота в цих установах п≥дштовхувала прац≥вник≥в земств до думки, що докор≥нна
причина занедбаного становища осв≥ти, медицини тощо по¤снюЇтьс¤ насамперед
вадами пануючоњ пол≥тичноњ системи. Ќайвпливов≥шою була л≥беральна група земц≥в
„ерн≥г≥вщини, ¤ку очолювали визнан≥ л≥дери ц≥Їњ теч≥њ Ч ≤. ѕетрункевич,
ќ. Ћ≥ндфорс, ≤. Ўраг.
ќсередки л≥берал≥зму ≥снували також у ињвському, ’арк≥вському, ѕолтавському,
Ќ≥жинському та ≥нших земствах. ќсновними формами роботи л≥берал≥в наприк≥нц≥ XIX ст. Ч початку XX ст. були створенн¤ опозиц≥йноњ преси; скликанн¤ з'њзд≥в
земських службовц≥в; орган≥зац≥¤ банкет≥в, на ¤ких приймалис¤ петиц≥њ та
звертанн¤ до царського самодержавства з вимогами встановленн¤ у –ос≥њ
конституц≥йного ладу.
Ћ≥беральний рух в ”крањн≥, на жаль, не зм≥г перетворитис¤ на потужну
опозиц≥йну силу. Ќа завад≥ стали вузька соц≥альна база, зумовлена
нерозвинен≥стю соц≥альноњ структури –ос≥йськоњ ≥мпер≥њ, практичною в≥дсутн≥стю
в н≥й Ђтретього стануї; пом≥ркован≥сть лозунг≥в, завдань ≥ д≥й; активна боротьба
проти Ђбюрократ≥њї при абсолютно ло¤льному ставленн≥ до самодержавства тощо.
Ћ≥берал≥зац≥¤ сусп≥льного житт¤ у середин≥ XIX ст., що була передв≥сником майбутн≥х реформ та модерн≥зац≥њ, водночас спри¤ла
пожвавленню нац≥онального руху. ѕовернувшись п≥сл¤ амн≥ст≥њ ≥з засланн¤,
колишн≥ члени ирило-ћефод≥њвського товариства 1859 р. створюють у ѕетербурз≥
першу украњнську громаду Ч культурно-осв≥тню орган≥зац≥ю, ¤ка мала на мет≥
спри¤ти розвитку народноњ осв≥ти, свобод≥ л≥тературного слова, поширенню
нац≥ональноњ ≥дењ, формуванню нац≥ональноњ св≥домост≥. —аме на цих ≥де¤х
базувавс¤ перший в ≥мпер≥њ украњнський часопис Ђќсноваї (почав виходити з 1861
р. в ѕетербурз≥), навколо ¤кого групувалис¤ вже в≥дом≥ д≥¤ч≥ нац≥онального руху
ћ. остомаров, ¬. Ѕ≥лозерський, ѕ. ум≥ ш, “.
Ўевченко ≥ весь громад≥вський рух. ѕ≥дтримуючи
нац≥ональне в≥дродженн¤, активно починаЇ д≥¤ти ≥нтел≥генц≥¤. ¬иникають громади
в ’арков≥, ѕолтав≥, „ерн≥гов≥, ќдес≥. Ќайвпливов≥шою в украњнських земл¤х у цей
час була ињвська громада, що утворилас¤ на основ≥ таЇмного гуртка хлопоман≥в.
њњ л≥дерами були представники новоњ хвил≥ украњнськоњ ≥нтел≥генц≥њ Ч ¬.
јнтонович, “. –ильський, ј. —видницький, ѕ. ∆итецький.
јнтонович ¬олодимир Ѕон≥фат≥йович (1834Ч1908) Ч ≥сторик, археолог, етнограф,
археограф. Ќародивс¤ у м≥стечку ћахн≥вц≥
Ѕердич≥вського пов≥ту ињвськоњ губерн≥њ (нин≥ ∆итомирська обл.). «ак≥нчив
медичний (1855) та ≥сторично-ф≥лолог≥чний (1860) факультети ињвського
ун≥верситету. ¬ 1863Ч1880 pp. Ч головний редактор “имчасовоњ ком≥с≥њ дл¤ розгл¤ду
давн≥х акт≥в у иЇв≥, з 1878р. Ч професор руськоњ ≥стор≥њ ињвського
ун≥верситету, голова ≤сторичного товариства Ќестора-Ћ≥тописц¤ (з 1881). јктивний
учасник украњнського нац≥онально-визвольного руху, один з орган≥затор≥в
ињвськоњ громади. јнтонович Ч автор багатьох праць,
найв≥дом≥ш≥ з ¤ких: Ђƒосл≥дженн¤ про козацтво за актами з 1500 по 1648
р.ї (1863),
Ђƒосл≥дженн¤ про гайдамацтво за актами 1700Ч1768 pp.ї (1876), Ђћонограф≥њ з
≥стор≥њ «ах≥дноњ ≥ ѕ≥вденно-«ах≥дноњ –ос≥њї (1885) та ≥н.
ѕ≥сл¤ поразки польського повстанн¤ 1863Ч1864
pp. у –ос≥йськ≥й ≥мпер≥њ розпочавс¤ наступ реакц≥њ. Ќав≥ть
пом≥ркована культурницька д≥¤льн≥сть украњноф≥л≥в цього пер≥оду сприймалас¤ ¤к
загроза самодержавству. ¬же 1863 р. побачив св≥т сумнозв≥сний ¬алуЇвський указ,
що заборон¤в виданн¤ украњнською мовою шк≥льних та рел≥г≥йних видань (заборона
не стосувалас¤ лише твор≥в художньоњ л≥тератури). ћета цього указу ц≥лком
очевидна: не дати можливост≥ украњнському рухов≥ стати масовим, загальмувати
його розвиток, звузити сферу впливу патр≥отично настроЇноњ частини нац≥ональноњ
ел≥ти. ѕевною м≥рою царизму вдалос¤ дос¤гти поставленоњ мети: п≥сл¤
¬алуЇвського указу иастаЇ пауза у процес≥
нац≥онального в≥дродженн¤.
Ћише на початку 70-х рок≥в громад≥вський рух
знову актив≥зуЇтьс¤. ” кињвськ≥й Ђ—тар≥й громад≥ї у цей час сконцентрувалис¤
значн≥ ≥нтелектуальн≥ сили Ч ¬. јнтонович, ћ. «≥бер,
ћ. ƒрагоманов, ќ. ист¤к≥вський,
ћ. —тарицький, ѕ. „убинський та ≥н.
ƒрагоманов ћихайло ѕетрович (1841Ч1895) Ч публ≥цист, ≥сторик,
л≥тературознавець, фольклорист, ф≥лософ,
сусп≥льно-пол≥тичний д≥¤ч, автор понад 2 тис. твор≥в. Ќародивс¤ в двор¤нськ≥й родин≥ козацького походженн¤. ¬чивс¤ в
ињвському ун≥верситет≥, де згодом (1864)
став
приват-доцентом, аз 1873 p.Ч штатним доцентом. ќчолював л≥ве крило ињвськоњ громади.
¬насл≥док антиукрањнських репрес≥й у 1875 р. зв≥льнений з ун≥верситету. ¬ 1876 р. ем≥грував за кордон. ” ∆енев≥ заснував в≥льну
украњнську друкарню, видавав перший украњнський пол≥тичний журнал Ђ√ромадаї (1878Ч1882). –азом з —. ѕодолинським ≥ ћ. ѕавликом заснував Ђ∆еневський гуртокї Ч зародок украњнського соц≥ал≥зму.
„ерез розрив з ињвською громадою (1886) був позбавлений ф≥нансовоњ п≥дтримки й
у 1889 р. прийн¤в запрошенн¤ об≥йн¤ти посаду професора кафедри загальноњ ≥стор≥њ
—оф≥йського ун≥верситету. ” Ѕолгар≥њ пров≥в останн≥ роки свого житт¤.
¬ивчаючи зг≥дно з ор≥Їнтац≥Їю створеного за ≥н≥ц≥ативою громади Ђѕ≥вденно-«ах≥дного
в≥дд≥лу –ос≥йського географ≥чного товаристваї археолог≥ю, етнограф≥ю,
статистику, географ≥ю та ≥стор≥ю, громад≥вц≥ активно шукали модель майбутнього
сусп≥льного розвитку. ” 1873 р. вони сформулювали свою
пол≥тичну програму, в основ≥ ¤коњ лежала вимога перетворенн¤ –ос≥њ на федерац≥ю
≥ наданн¤ широкоњ автоном≥њ ”крањн≥.
¬≥дпов≥ддю самодержавства на пожвавленн¤ украњнського руху став ≈мський указ 1876 p., ¤кий заборон¤в друкуванн¤ л≥тератури украњнською мовою
в –ос≥йськ≥й ≥мпер≥њ та вв≥з њњ з-за кордону. ÷е остаточно п≥дривало основи
легальноњ культурницькоњ д≥¤льност≥, на ¤ку ор≥Їнтувалис¤ громад≥вц≥. Ќезабаром
пров≥дн≥ д≥¤ч≥ кињвськоњ громади вињжджають за кордон. ” 1878Ч1882 pp. ћ. ƒрагоманов у журнал≥ Ђ√ромадаї, ¤кий виходив
у Ўвейцар≥њ, намагавс¤ узагальнити погл¤ди громад≥вц≥в ≥ викласти програму
украњнського руху. ¬ основ≥ запропонованоњ ним альтернативи лежали:
Ч демократизм
(парламентська влада, наданн¤ громад¤нам демократичних прав ≥ свобод);
Ч федерал≥зм
(децентрал≥зац≥¤, запровадженн¤ громадського самовр¤дуванн¤, розбудова держави
знизу вгору, ”крањна Ч автономне утворенн¤ у
склад≥ федеративноњ –ос≥йськоњ республ≥ки);
Ч
Ївропењзм (зв'¤зок крањни ≥з
«ах≥дною ™вропою Ч джерело прогресивного розвитку);
Ч
†культурництво (визвольна боротьба
маЇ вестис¤ вин¤тково просв≥тницькими формами та методами);
Ч еволюц≥йн≥сть
(прагматичне висуванн¤ пом≥ркованих вимог, п≥дштовхуванн¤
знизу реформац≥йного процесу).
ќтже, представниками р≥зних сусп≥льно-пол≥тичних теч≥й та рух≥в у друг≥й
половин≥ XIX ст. висунуто широкий спектр
альтернатив майбутнього сусп≥льного розвитку та вироблено р≥зноман≥тн≥ форми та
методи дос¤гненн¤ поставленоњ мети. ’арактерно, що лейтмотивом програмних
документ≥в загальнорос≥йських рух≥в була, ¤к правило, боротьба за соц≥альне
визволенн¤. Ќа противагу цьому украњнський рух основний акцент робив головним
чином на нац≥ональне визволенн¤.
Ќезважаючи на те, що гурткам ≥ орган≥зац≥¤м р≥зних пол≥тичних напр¤м≥в були
притаманн≥ малочисельн≥сть, неорган≥зован≥сть,
неч≥тк≥сть програмних установок, слабкий зв'¤зок з масами, вони все ж
в≥д≥гравали пом≥тну роль у житт≥ сусп≥льства, оск≥льки були м≥сцем концентрац≥њ
≥нтелектуальних сил, центрами осмисленн¤ сусп≥льного розвитку, осередками
майбутн≥х масових рух≥в.
9.3.
—оц≥ально-економ≥чний розвиток
у пореформений пер≥од
—касуванн¤ кр≥пацтва та низка буржуазних реформ не спри¤ли автоматичн≥й
л≥кв≥дац≥њ феодального ладу. ÷ей крок був спробою самодержавства модерн≥зувати
старорежимну феодальну машину, цив≥л≥зувати сусп≥льн≥ в≥дносини. ќск≥льки
реформи проводилис¤ згори, базов≥ феодальн≥ структури певною м≥рою зберегли
своњ позиц≥њ. «алишилис¤ пом≥щицьке землеволод≥нн¤, сел¤нська община ≥
самодержавство. ¬ ≥сторичн≥й л≥тератур≥ њх традиц≥йно називають залишками
феодал≥зму, але, по сут≥, це зовс≥м не залишки, а основн≥ елементи феодального
механ≥зму, з ¤кого реформатори вилучили (спод≥ваючись, що дл¤ руху вперед цього
достатньо) лише одну ланку, одне, але принципово важливе кол≥щатко Ч кр≥пацтво.
Ќепосл≥довн≥сть, незавершен≥сть реформ 60Ч70-х рок≥в та особливост≥
соц≥ально-економ≥чного становища р≥зних рег≥он≥в ”крањни в склад≥ –ос≥йськоњ
≥мпер≥њ зумовили той факт, що перех≥д аграрного сектора на кап≥тал≥стичн≥ рейки
зд≥йснювавс¤ водночас двома шл¤хами Ч прусським та американським. якщо
прусський шл¤х передбачав упов≥льнене вростанн¤ пом≥щицького господарюванн¤ в
кап≥тал≥зм за рахунок нап≥вфеодальноњ експлуатац≥њ сел¤нства, то американський
в≥дкривав зовс≥м ≥нш≥ перспективи Ч швидке зростанн¤ фермерських господарств,
зв≥льненн¤ в≥д будь-¤ких залишк≥в феодальноњ залежност≥, л≥кв≥дац≥¤
пом≥щицького землеволод≥нн¤.
” пореформений пер≥од прусським шл¤хом до кап≥тал≥зму йшли правобережн≥ та
л≥вобережн≥ губерн≥њ ”крањни. ” цих рег≥онах д≥¤ла в≥дроб≥ткова система (за
оренду земл≥ у пом≥щика сел¤нин в≥дробл¤в своњм ≥нвентарем та худобою на
пом≥щицьких земл¤х), ¤ка вела до прогресуючого розоренн¤ ≥ кабали основноњ маси
сел¤нства. ѕравобережж¤ завд¤ки розвитку цукровоњ промисловост≥ дещо
випереджало за темпами економ≥чного розвитку Ћ≥вобережж¤. Ќа ѕ≥вдн≥ ”крањни, де
гальмуючий вплив залишк≥в феодал≥зму був менш в≥дчутним, набув поширенн¤
американський спос≥б переходу до кап≥тал≥зму Ч пом≥щики створювали на баз≥
своњх маЇтк≥в потужн≥ агровиробництва, що
ірунтувалис¤ на використанн≥ машин та в≥льнонайман≥й прац≥; заможн≥ сел¤ни
формували товарн≥ господарства фермерського типу.
«начн≥ зм≥ни та зрушенн¤ в≥дбулис¤ в пореформений пер≥од у сфер≥
землеволод≥нн¤ та землекористуванн¤. ап≥тал≥стична конкуренц≥¤ та перетворенн¤
земл≥ на товар стимулювали активний продаж пом≥щицькоњ земл≥, внасл≥док ¤кого в
друг≥й половин≥ XIX ст. в≥дбулис¤ докор≥нн≥ зрушенн¤
в розпод≥л≥ земельноњ власност≥.
ѕо-перше, сформувавс¤ досить високий р≥вень концентрац≥њ земл≥. ƒостатньо
сказати, що на початку XX ст. власниками 68% ус≥Їњ двор¤нськоњ земл≥ були майже 3 тис. пом≥щик≥в. ’арактерно, що пор¤д ≥з спадковими
крупними землевласниками Ѕраницькими, —коропадськими, ѕотоцькими виникли велик≥
землевласники новоњ хвил≥ Ч —имиренки,“ерещенки, ’аритоненки.
“ерещенки Ч украњнськ≥ промисловц≥, землевласники та меценати
середини XIX Ч початку XX ст. ѕоходили з козак≥в м. √лухова
(нин≥ —умськоњ обл.). ¬≥дом≥ глава родини јртем якович (? Ч 18 73) та його сини ћикола (1819Ч1903) та ‘ед≥р (1832Ч1893).
–одина
“ерещенк≥в пос≥дала пров≥дн≥ м≥сц¤ у торг≥вл≥ хл≥бом,
цукром та худобою, у цукровому, гуральному, суконному
виробництв≥, л≥сообробц≥, ≥нших галуз¤х, њй належало
понад 200 тис. дес¤тин земл≥ (з них
70 тис. на ињвщин≥). ўороку на
цукрових п≥дприЇмствах “ерещенк≥в виробл¤лос¤
продукц≥њ б≥льш н≥ж на 21 млн крб. ” 1911 р. њхн≥ рахунки лише в
закордонних банках перевищували 13
млн крб.
”1872 р. “ерещенкам було надано двор¤нське званн¤. ¬они
стали одними з фундатор≥в цукрового (1887),
раф≥надного
(1903) синдикат≥в та
¬серос≥йського товариства цукрозаводчик≥в (1897). ќдин ≥з нащадк≥в “ерещенк≥в Ч ћихайло ≤ванович (1886Ч1956) обиравс¤ до IV ƒержавноњ думи (1912), п≥сл¤ Ћютневоњ революц≥њ 1917р. був м≥н≥стром
ф≥нанс≥в, а згодом м≥н≥стром ≥ноземних справ. ≈м≥грував за кордон. –одина “ерещенк≥в уславилас¤ багатьма доброд≥йними справами, на
¤к≥ вони витратили майже 5 млн. крб., п≥дтверджуючи тим самим дев≥з њхнього двор¤нського герба Ч Ђѕрагнути до громадських справї. ’удожнЇ з≥бранн¤ “ерещенк≥в л¤гло в основу ињвського музею рос≥йського
мистецтва та ≥нших музењв столиц≥.
ѕо-друге, в≥дбувс¤ докор≥нний перерозпод≥л земельноњ власност≥, що йшов по
л≥н≥њ переходу в≥д становост≥ до безстановост≥,
активного вит≥сненн¤ двор¤нського землеволод≥нн¤ буржуазним. —татистика
св≥дчить, що у 1877Ч1905 pp. пом≥щики украњнських губерн≥й продали особам
недвор¤нського походженн¤ майже 6 млн. дес¤тин земл≥, що
становило б≥льше третини загальноњ площ≥ двор¤нського землеволод≥нн¤. Ѕуржуазн≥
реформи в≥дкрили нов≥ перспективи перед сел¤нством, адже б≥льша частина
пом≥щицьких земель була викуплена заможними сел¤нами, ¤к≥ за той самий в≥др≥зок
часу (1877Ч1905) зб≥льшили свою земельну власн≥сть
за рахунок двор¤нськоњ на 4,5 млн. дес¤тин, через що власний
земельний фонд зр≥с майже у 4 рази.
” друг≥й половин≥ XIX ст. пом≥тн≥ зм≥ни
в≥дбулис¤ в землекористуванн≥. «окрема, з 60-х рок≥в розпочалос¤ значне
зростанн¤ оренди земл≥. ѕоловинчат≥сть реформ, збереженн¤ значних залишк≥в
феодал≥зму в аграрному сектор≥ зумовили в перш≥ пореформен≥ роки дом≥нуванн¤ в≥дроб≥тковоњ
форми оренди, в≥дпов≥дно до умов ¤коњ сел¤нин мусив за користуванн¤ землею або
в≥дробл¤ти, або ж в≥ддавати частину врожаю. ѕроте з часом зм≥цненн¤ кап≥тал≥зму
в аграрному сектор≥, зростанн¤ товарност≥ господарств спри¤ли поширенню
грошовоњ, п≥дприЇмницькоњ оренди.
Ѕурхливо розвиваючись, кап≥тал≥зм стимулював по¤ву в сфер≥
с≥льськогосподарського виробництва низки прогресивних тенденц≥й, процес≥в та ¤вищ
Ч застосуванн¤ техн≥ки в землеробств≥, використанн¤ в≥льнонайманоњ прац≥,
зростанн¤ пос≥вних площ та пол≥пшенн¤ структури пос≥в≥в тощо. ќсобливо
поширеним було використанн¤ удосконалених знар¤дь прац≥, с≥льськогосподарських
машин та нових прийом≥в агротехн≥ки в п≥вденноукрањнському рег≥он≥. Ќаприк≥нц≥
70-х рок≥в у господарствах ”крањни д≥¤ло майже 700 парових двигун≥в. ’арактерно, що процес модерн≥зац≥њ с≥льського
господарства мав тенденц≥ю до пришвидшенн¤ темп≥в та зростанн¤ масштаб≥в. “ак,
прот¤гом 70Ч80-х рок≥в XIX ст. ≥мпорт с≥льськогосподарськоњ техн≥ки зб≥льшивс¤ майже
в 16 раз≥в, а њњ виробництво на п≥вдн≥
”крањни за ц≥ роки зросло в 12 раз≥в.
ап≥тал≥зац≥¤ пом≥щицьких та сел¤нських господарств спри¤ла формуванню
ринку в≥льнонайманоњ прац≥. Ќаприк≥нц≥ XIX
ст.
к≥льк≥сть поденних та пост≥йних найманих роб≥тник≥в, зайн¤тих у землеробств≥
”крањни, становила майже 2 млн. ос≥б. Ќаймана прац¤
найб≥льше використовувалас¤ в атеринославськ≥й, “авр≥йськ≥й, ’ерсонськ≥й,
ињвськ≥й, ѕодольськ≥й та ¬олинськ≥й губерн≥¤х.
«аконом≥рно, що саме в цих земл¤х виникли роб≥тнич≥ ринки Ч м≥стечка Ўпола ≥ —м≥ла ( ињвська губ.), ™лисаветград,
ќдеса ( атеринославська губ.), аховка (“авр≥йська губ.) тощо.
«а пер≥од в≥д 1860 р. до 1887 р. пос≥вн≥ площ≥ зросли в 1,5 раза. « одного боку, це св≥дченн¤ екстенсивного розвитку господарства, з ≥ншого Ч показник такого прогресивного ¤вища, ¤к колон≥зац≥¤
ѕ≥вдн¤ ”крањни. ¬одночас ≥з зростанн¤м пос≥вних площ в≥дбулис¤ суттЇв≥ зм≥ни у
структур≥ пос≥в≥в: р≥зко зб≥льшилас¤ питома вага пос≥в≥в пшениц≥ та ¤чменю, а
також таких техн≥чних культур, ¤к цукровий бур¤к, картопл¤, тютюн тощо.
“ак≥ зрушенн¤ дали можлив≥сть пореформен≥й ”крањн≥ перетворитис¤ на
потужний центр виробництва с≥льськогосподарськоњ продукц≥њ. ¬она в≥д≥граЇ
дедал≥ пом≥тн≥шу роль не лише на загально≥мперському, а й на св≥товому ринку.
ƒостатньо сказати, що њњ частка в експорт≥ пшениц≥ –ос≥йськоњ ≥мпер≥њ становила
90%. ƒо того ж в ”крањн≥ збирали 43% св≥тового врожаю ¤чменю, 20% Ч пшениц≥ та 10% Ч кукурудзи.
” 60Ч80-х роках XIX ст. завершивс¤ промисловий переворот, суть ¤кого пол¤гала
в переход≥ в≥д мануфактури до фабрики, в≥д др≥бного товарного виробництва Ч до широкомасштабного, в≥д ручноњ прац≥ Ч до застосуванн¤ парових двигун≥в та системи машин. “ак,
¤кщо 1860 р. в ”крањн≥ нал≥чувалось 2147 промислових п≥дприЇмств (без
винокурних), на ¤ких працювало 86 тис. роб≥тник≥в, то в 1895 р. вже 30313
п≥дприЇмств ≥ в≥дпов≥дно 205 тис. роб≥тник≥в. (Ќадзвичайно важливо, що в
б≥льшост≥ випадк≥в нов≥ п≥дприЇмства фабрично-заводського типу створювалис¤ на
нов≥тн≥й техн≥чн≥й та технолог≥чн≥й баз≥, з врахуванн¤м передового св≥тового
досв≥ду орган≥зац≥њ виробництва.)
’арактерно, що на новому етап≥, кр≥м пом≥тних к≥льк≥сних зм≥н, в≥дбуваютьс¤
≥ значн≥ ¤к≥сн≥. «окрема, в 60Ч 70-х роках поступово занепадають
пров≥дн≥ галуз≥ дореформеного пер≥оду Ч іуральництво, виробництво
сукна тощо, ¤к≥ розвивалис¤ в пом≥щицьких маЇтках на мануфактурн≥й основ≥.
Ќатом≥сть вперед вийшли галуз≥ важкоњ ≥ндустр≥њ, ¤к≥ забезпечували техн≥чний
прогрес та модерн≥зац≥ю економ≥ки, Ч зал≥зорудна, вуг≥льна, металург≥йна,
машинобуд≥вна.
Ѕудь-¤к≥ докор≥нн≥ зм≥ни в економ≥ц≥, ¤к правило, ставл¤ть перед
сусп≥льством три проблеми Ч робочоњ сили, кап≥тал≥в,
сировини. ƒл¤ њх вир≥шенн¤ в пореформений пер≥од виникли спри¤тлив≥ умови. —касуванн¤
кр≥посного права, аграрне перенаселенн¤, демограф≥чний вибух зумовили по¤ву
значноњ к≥лькост≥ робочоњ сили. ƒл¤ розгортанн¤ широкомасштабноњ машинноњ
≥ндустр≥њ знайшлис¤ ≥ кап≥тали. ќсновними джерелами ф≥нансуванн¤ стали ур¤дов≥
субсид≥њ, викупн≥ платеж≥, ≥ноземн≥ ≥нвестиц≥њ, кошти акц≥онерних компан≥й.
¬≥дкритт¤ нових та б≥льш ефективна розробка старих родовищ корисних копалин
дали змогу в друг≥й половин≥ XIX ст. п≥двести п≥д
пол≥тику модерн≥зац≥њ економ≥ки потужну сировинну базу. –озгортанню промислового
перевороту спри¤ла ≥ ур¤дова пол≥тика, зм≥ст ¤коњ пол¤гав у наданн≥ п≥дприЇмц¤м
п≥льгових казенних замовлень на тривалий строк, кредитуванн≥ промисловост≥
державним банком, запровадженн≥ охоронних митних тариф≥в на ввезенн¤ до
–ос≥йськоњ ≥мпер≥њ паровоз≥в, металовироб≥в, чавуну тощо. —воЇр≥дним
катал≥затором модерн≥зац≥йних процес≥в у економ≥ц≥
стало зал≥зничне буд≥вництво. «а сорок пореформених рок≥в довжина зал≥зниць
≥мпер≥њ зросла з 1,5 тис. до 50 тис. верст, 1/5 з них припадала на
”крањну. ¬ зах≥дних крањнах зал≥зничне буд≥вництво завершувало промисловий
переворот, тод≥ ¤к у –ос≥йськ≥й ≥мпер≥њ на ранн≥й фаз≥ модерн≥зац≥њ стало
стимулом дл¤ розвитку кам'¤новуг≥льноњ, металург≥йноњ та машинобуд≥вноњ
галузей; засобом прискоренн¤ виробничих процес≥в та м≥грац≥њ робочоњ сили;
потужним важелем ≥нтенсиф≥кац≥њ торг≥вл≥.
”крањнська промислов≥сть, розвиваючись у русл≥ загально≥мперських
економ≥чних тенденц≥й, водночас через низку обставин (виг≥дне географ≥чне
розташуванн¤; природн≥ багатства; дешева, але квал≥ф≥кована робоча сила та ≥н.)
мала ≥ своњ особливост≥:
1. ѕеретворенн¤ ѕ≥вдн¤
”крањни на основну паливно-металург≥йну базу –ос≥йськоњ ≥мпер≥њ. ” пореформений пер≥од
центр важкоњ ≥ндустр≥њ поступово перем≥щаЇтьс¤ з ”ралу, де збер≥галис¤
пережитки кр≥посництва, у п≥вденноукрањнський рег≥он, у ¤кому машинна ≥ндустр≥¤
одразу виникала на новому кап≥тал≥стичному п≥дірунт≥. Ђѕ≥дприЇмницька
лихоманкаї в ƒонбас≥ призвела до того, що видобуток кам'¤ного вуг≥лл¤ зр≥с в≥д 1861 р. до 1900 р. у 115
раз≥в. ƒо к≥нц¤
XIX ст. у 158 раз≥в зб≥льшилос¤ в цьому рег≥он≥
виробництво зал≥зноњ руди, тод≥ ¤к на ”рал≥ лише в 4 рази. «авд¤ки масовому та активному запровадженню
нов≥тньоњ техн≥ки енергоозброЇн≥сть кожного заводу ѕ≥вдн¤ в середньому у 42 рази була вищою, н≥ж на ”рал≥. “ому продуктивн≥сть прац≥
роб≥тника-металурга ѕ≥вдн¤ в б раз≥в була вищою за продуктивн≥сть прац≥
уральського роб≥тника. “ак≥ зм≥ни дали можлив≥сть ”крањн≥ (особливо п≥вденн≥й
њњ частин≥) перетворитис¤ на потужний ≥ндустр≥альний рег≥он, ¤кий давав майже
70% видобутку кам'¤ного вуг≥лл¤, значну частину виплавки чавуну, зал≥за ≥ стал≥
–ос≥йськоњ ≥мпер≥њ.
2. Ѕ≥льш швидк≥ пор≥вн¤но ≥з загально≥мперськими темпи розвитку
≥ндустр≥њ. “ак, ¤кщо прот¤гом 1870Ч1880
pp. у –ос≥йськ≥й ≥мпер≥њ прир≥ст виплавки чавуну становив 25%, а прокату Ч 139%, то в ”крањн≥ в≥дпов≥дн≥
показники зростанн¤ були значно вищими Ч виробництво чавуну
зб≥льшилос¤ в 4 рази, а прокату Ч в 7,7 раза. јналог≥чн≥ процеси мали
м≥сце в пореформений пер≥од ≥ в ≥нших галуз¤х важкоњ ≥ндустр≥њ ”крањни.
3. ¬исокий р≥вень
концентрац≥њ виробництва. ѕромисловий переворот, конкуренц≥¤, потреби рац≥ональноњ
орган≥зац≥њ прац≥ спри¤ли швидкому зростанню концентрац≥њ виробництва. ” 1892 р. на восьми найб≥льших шахтах ƒонбасу було видано
на-гора вуг≥лл¤ та антрациту б≥льше третини р≥чного видобутку краю. ’арактерно,
що концентрац≥¤ виробництва вела, ¤к правило, до зменшенн¤ к≥лькост≥
п≥дприЇмств ≥ зростанн¤ к≥лькост≥ њхньоњ продукц≥њ. «окрема, в 60Ч90-х роках при зменшенн≥ загальноњ к≥лькост≥ цукрових
завод≥в в ”крањн≥ (з 247 до 153) виробництво цукру на них зросло в 14 раз≥в.
4. «начний вплив ≥ноземного
кап≥талу. ќхоронна митна пол≥тика ур¤ду змусила ≥ноземних п≥дприЇмц≥в в≥дмовитис¤
в≥д ввезенн¤ закордонних товар≥в ≥ перейти на ≥нвестуванн¤ промисловост≥. ¬возити
кап≥тал до –ос≥йськоњ ≥мпер≥њ було досить виг≥дно, цьому спри¤ли державн≥
п≥льги, дешева робоча сила, значн≥ запаси сировини, неозор≥ ринки збуту.
ќсновними ≥нвесторами стали п≥дприЇмц≥ ‘ранц≥њ, Ѕельг≥њ, јнгл≥њ та Ќ≥меччини.
ѕереважну б≥льш≥сть кап≥тал≥в ≥ноземц≥ вкладали в кам'¤новуг≥льну, г≥рничорудну
та металург≥йну галуз≥. Ќаприк≥нц≥ XIX ст. у г≥рнич≥й
промисловост≥ ”крањни ≥ноземц¤м належали 80Ч 90% ус≥х акц≥онерних кап≥тал≥в.
Ќасл≥дками залученн¤ ≥ноземц≥в до розбудови машинноњ ≥ндустр≥њ були не т≥льки
додатков≥ значн≥ кап≥тали, а й запровадженн¤ нов≥тн≥х техн≥ки та технолог≥њ,
використанн¤ апробованих у передових крањнах форм орган≥зац≥њ прац≥,
ангажуванн¤ квал≥ф≥кованого, високопрофес≥йного персоналу. ¬одночас левова
частка прибутк≥в важкоњ ≥ндустр≥њ вивозилас¤ на кордон.
5. —труктурна та
територ≥альна диспропорц≥йн≥сть. ’арактерними рисами наздоган¤ючого
вар≥анта модерн≥зац≥њ Ї виб≥ркове, а не системне запозиченн¤ ≥ використанн¤
св≥тових дос¤гнень у галуз≥ техн≥ки, технолог≥њ та орган≥зац≥њ виробництва;
пр≥оритетн≥сть окремих галузей. —пециф≥кою рос≥йського вар≥анта модерн≥зац≥њ
був пр≥оритетний розвиток при п≥дтримц≥ держави важкоњ ≥ндустр≥њ, ¤ка
розвивалас¤ темпами, вдв≥ч≥ швидшими за галуз≥ легкоњ промисловост≥. якщо на
початковому етап≥ модерн≥зац≥њ под≥бна ор≥Їнтац≥¤ була певною м≥рою виправдана,
то надал≥ розвиток ц≥Їњ тенденц≥њ призв≥в до серйозних деформац≥й економ≥чноњ
структури ”крањни Ч г≥пертрофованого нарощенн¤ продукуванн¤ засоб≥в виробництва
па рахунок звуженн¤ виробництва предмет≥в споживанн¤. Ќа жаль, ц¤ тенденц≥¤ в
економ≥ц≥ ”крањни мала м≥сце прот¤гом майже всього XX стол≥тт¤.
≤ншою проблемою украњнськоњ економ≥ки була територ≥альна диспропорц≥йн≥сть.
ѕотужне нарощенн¤ промислового потенц≥алу та концентрац≥¤ робочоњ сили ѕодн≥пров'¤
та ƒонбасу разюче контрастували з розвитком ≥нших рег≥он≥в ”крањни. ’арактерно,
що диспропорц≥њ в територ≥альному розм≥щенн≥ виробничих сил з часом не т≥льки
не були подолан≥, а ще б≥льше поглибилис¤ ≥ нин≥ ≤ перетворились на складну
економ≥чну проблему нац≥ональноњ економ≥ки.
6. ‘ормуванн¤ економ≥ки ”крањни ¤к орган≥чноњ частини економ≥чного
простору –ос≥йськоњ ≥мпер≥њ. ÷ей процес ви¤вл¤вс¤ в г≥пертрофованому
розвитков≥ галузей важкоњ ≥ндустр≥њ п≥вденноукрањнських земель; гальмуванн≥
частини галузей легкоњ промисловост≥ (полотн¤на, суконна та ≥н.), ¤к≥
конкурували з аналог≥чним виробництвом центральнорос≥йських
земель; розбудов≥ зал≥зниць на догоду економ≥чним та воЇнним ≥мперським
≥нтересам; побудов≥ украњнськоњ промисловост≥ на принцип≥ незавершеност≥,
в≥дсутност≥ замкнутого технолог≥чного циклу тощо. “ому, незважаючи на те що за
багатьма основними економ≥чними показниками украњнськ≥ губерн≥њ випереджали
центральн≥ рос≥йськ≥ земл≥, ≥мперський, колон≥альний характер њхньоњ
експлуатац≥њ збер≥гавс¤. ƒостатньо сказати, що лише 15% украњнських промислових п≥дприЇмств того часу виробл¤ли
готову продукц≥ю. –ешта ж потужного ≥ндустр≥ального потенц≥алу ”крањни лише
готувала сировину дл¤ виготовленн¤ к≥нцевого продукту в –ос≥њ. Ќа ц≥й основ≥
формувалас¤ схема загальнорос≥йського внутр≥шнього ринку, ¤ка давала можлив≥сть
центру за рахунок неекв≥валентного обм≥ну (сировина коштувала значно дешевше
готовоњ продукц≥њ) збагачуватис¤ ≥, кр≥м того, формувати систему
Ђзв'¤зку-залежност≥ї м≥ж центральнорос≥йськими губерн≥¤ми,
що перебували в прив≥лейованому стан≥, ≥ нац≥ональними окрањнами. ’арактерно,
що саме ц¤ схема ≥ стала своЇр≥дною арматурою буд≥вл≥ –ос≥йськоњ ≥мпер≥њ.
ќтже, модерн≥зац≥¤ промисловост≥ ”крањни в друг≥й половин≥ XIX ст. суттЇво зм≥нила м≥сце та роль украњнського рег≥ону в
≥мперськ≥й економ≥ц≥. «окрема, частка ”крањни в промисловому виробництв≥
Ївропейськоњ частини –ос≥йськоњ ≥мпер≥њ в≥д 1854
р. до 1900 р. зросла б≥льш ¤к у два рази Ч з 9,4 до 21%. Ќа пороз≥ XX ст. вона нав≥ть
перевищила частку населенн¤ украњнських земель ≥мпер≥њ, ¤ка становила майже 18%.
–озгортанн¤ буржуазних реформ, завершенн¤ промислового перевороту, що
в≥дбувалис¤ в друг≥й половин≥ XIX ст., суттЇво ускладнили
соц≥альну структуру сусп≥льства. ѕор¤д з традиц≥йними станами феодального
сусп≥льства Ч сел¤нством та пом≥щиками, ¤к≥ у
цей час зазнають значних зм≥н п≥д впливом майновоњ диференц≥ац≥њ, виникають
нов≥ класи Ч пролетар≥ат та буржуаз≥¤.
–об≥тничий клас ”крањни формувавс¤ ¤к складова загальнорос≥йського
пролетар≥ату. ѕор≥вн¤но ≥з зах≥дноЇвропейським роб≥тничим класом в≥н мав своњ
особливост≥: б≥льш п≥зн≥й час формуванн¤ та виходу на пол≥тичну арену;
надзвичайно високий ступ≥нь концентрац≥њ на виробництв≥; вкрай важке економ≥чне
становище та пол≥тичне безправ'¤; багатонац≥ональний склад; значний в≥дсоток
молод≥ в пролетарському середовищ≥. ” своњй сукупност≥ ц≥ особливост≥ визначили
пол≥тичне обличч¤ та специф≥ку психолог≥чного складу в≥тчизн¤ного пролетар≥ату,
стимулювали розвиток революц≥йност≥ та радикал≥зму в його погл¤дах та д≥¤х.
—уттЇво в≥др≥зн¤лас¤ в≥д зах≥дноњ ≥ нац≥ональна буржуаз≥¤. ” –ос≥йськ≥й
≥мпер≥њ цей клас формувавс¤ за спри¤нн¤ та п≥д контролем самодержавства, був
т≥сно пов'¤заний з пом≥щицьким землеволод≥нн¤м. ÷≥ специф≥чн≥ умови визначали
консерватизм та в≥рноп≥ддан≥сть в≥тчизн¤ноњ
буржуаз≥њ. «ростаючи в умовах наздоган¤ючоњ
модерн≥зац≥њ, ¤к≥й притаманн≥ стр≥мке посиленн¤ рол≥ держави, цей клас був
залежним не ст≥льки в≥д коливань на ринках сировини, кап≥тал≥в, товар≥в,
ск≥льки в≥д зм≥н у пол≥тиц≥ ур¤ду, що виступав монопол≥стом на цих ринках. —аме
тому особлив≥стю в≥тчизн¤них кап≥тал≥ст≥в-п≥дприЇмц≥в була ор≥Їнтац≥¤ не на
в≥льну конкуренц≥ю, а на монопол≥ю держави, не на завоюванн¤ пол≥тичноњ влади,
а на орган≥чне Ђвписуванн¤ї в жорстку, централ≥зовану систему самодержавноњ
влади.
ќсновними
джерелами формуванн¤ буржуаз≥њ в ”крањн≥ були Ђобуржуазненеї двор¤нство, ¤ке
перейшло на кап≥тал≥стичн≥ методи господарюванн¤; купц≥, чумаки, скупщики, с≥льськ≥ лихвар≥, ¤к≥ в дореформений пер≥од
накопичили кап≥тали; кустар≥, ¤к≥ зум≥ли пристосуватис¤ до нових буржуазних
умов; заможн≥ сел¤ни, ¤к≥ господарювали на засадах фермерства, ор≥Їнтуючи своЇ
виробництво на ринок та використовуючи найману робочу силу. ”крањнська
буржуаз≥¤ утримувала пров≥дн≥ позиц≥њ в цукров≥й, винокурн≥й, мукомельн≥й, шк≥р¤н≥й, вуг≥льн≥й галуз¤х промисловост≥.
ѕоступово сформувалас¤ украњнська торгово-промислова буржуазна ел≥та,
представники ¤коњ “ерещенки, ’аритоненки,
яхненки, —имиренки, Ћлчевськ≥
та ≥нш≥ за розм≥рами своњх кап≥тал≥в належали до найбагатших людей не т≥льки
”крањни, а й ус≥Їњ –ос≥йськоњ ≥мпер≥њ.
яхненки Ч р≥д
промисловц≥в-цукрозаводчик≥в. ѕоходили з сел¤н-кр≥пак≥в м. —м≥ла (нин≥
„еркаськоњ обл.). √лава роду ћихайло, розжившись торг≥влею, викупив з кр≥посноњ
невол≥ себе ≥ всю свою родину. ”20Ч30-т≥роки’≤’ст. разом з ‘. —имиренком (колишн≥й кр≥пак кн¤з¤ ¬оронцова)
яхненки будують та орендують млини в —м≥л≥ та ”ман≥,
ведуть гуртову торг≥влю худобою та хл≥бом, дл¤ чого заснували ф≥рму ЂЅрати яхненки / —имиренкої, кер≥вником
¤коњ став ≥ндрат ћихайлович (1783Ч1863), ”1842 р. яхненки
стають купц¤ми першоњ г≥льд≥њ у м. ќдес≥, а у 1851 р. вс¤ родина була удостоЇна
Ђза кап≥таломї званн¤ почесних громад¤н. ” наступн≥ роки стають торговц¤ми
цукром ≥ виробниками цього продукту. ¬одночас засновують невеличку ремонтну
майстерню, ¤ка згодом переросла в потужний машинобуд≥вний завод, що виробл¤в
техн≥ку дл¤ цукроварень краю. Ќа ньому було збудовано два пароплави, один з
¤ких мав назву Ђ”крањнаї. Ќа початку 80-х рок≥в ф≥рма припинила свою
д≥¤льн≥сть.
’арактерно,
що буржуаз≥¤ в украњнських земл¤х формувалас¤ на багатонац≥ональн≥й основ≥ Ч
кр≥м украњнц≥в у њњ склад≥ вагомою була частка рос≥¤н, Їврењв, француз≥в,
англ≥йц≥в, бельг≥йц≥в та н≥мц≥в.
” друг≥й половин≥ XIX ст. формуЇтьс¤
≥нтел≥генц≥¤ Ч специф≥чна верства населенн¤,
¤ка, не маючи приватноњ власност≥, займалас¤ не ф≥зичною, а розумовою працею,
розвитком та поширенн¤м культури у сусп≥льств≥. ¬≥дпов≥дно до перепису
населенн¤ до ц≥Їњ верстви в ”крањн≥ належали 4,1% населенн¤. ” пореформений пер≥од ≥нтел≥генц≥¤ зазнала значних зм≥н.
ѕо-перше, вона стала б≥льш неоднор≥дною, у њњ склад≥ зросла частка р≥зночинного
елементу. «окрема, ¤кщо на початковому етап≥ становленн¤ ≥нтел≥генц≥њ основним
джерелом формуванн¤ ц≥Їњ верстви було двор¤нство, то наприк≥нц≥ XIX ст. лише 20Ч25% складу ≥нтел≥генц≥њ мали двор¤нське
походженн¤, решта Ч вих≥дц≥ з р≥зночинц≥в. ѕо-друге, переважна б≥льш≥сть
≥нтел≥генц≥њ ”крањни була неукрањнського походженн¤. ” 1897 р. лише 16% юрист≥в,
25% учител≥в ≥ майже 10% письменник≥в були украњнц¤ми. ѕо-третЇ, асим≥л¤торська
пол≥тика царського ур¤ду призвела до значноњ русиф≥кац≥њ ≥нтел≥генц≥њ.
ѕо-четверте, власне украњнська ≥нтел≥генц≥¤ проживала переважно у селах та
невеличких м≥стах, працюючи земськими вчител¤ми, л≥кар¤ми, агрономами тощо,
тод≥ ¤к у крупних м≥стах њњ частка була незначною. Ќаприк≥нц≥ XIX ст. украњнц≥ становили менше третини м≥ського населенн¤,
у склад≥ ¤кого дом≥нували рос≥¤ни та Їврењ.
ќтже, у друг≥й половин≥ XIX ст. п≥д впливом
буржуазних реформ в ”крањн≥ в≥дбулис¤ значн≥ зм≥ни в соц≥ально-економ≥чн≥й
сфер≥. ¬ аграрному сектор≥ сформувавс¤ досить високий р≥вень концентрац≥њ
земл≥; було зд≥йснено докор≥нний перерозпод≥л земельноњ власност≥, що йшов по
л≥н≥њ переходу в≥д становост≥ до безстановост≥; у
с≥льськогосподарському виробництв≥ значного поширенн¤ набули застосуванн¤
техн≥ки, використанн¤ в≥льнонайманоњ прац≥, пол≥пшенн¤ структури пос≥в≥в тощо.
÷≥ зм≥ни дали можлив≥сть ”крањн≥ перетворитис¤ на потужний центр виробництва
с≥льськогосподарськоњ продукц≥њ не т≥льки ≥мперського, а й св≥тового значенн¤.
” 60Ч80-х роках XIX ст. завершивс¤ промисловий переворот. –озвиваючись у
русл≥ загально≥мперських тенденц≥й, украњнська промислов≥сть водночас мала
низку особливостей. ” пореформений час ≥ндустр≥ал≥зований ѕ≥вдень ”крањни
перетворивс¤ на основну паливно-металург≥йну базу ≥мпер≥њ. –озвиток украњнськоњ
промисловост≥ характеризувавс¤ б≥льш швидкими пор≥вн¤но ≥з загально≥мперськими
темпами розвитку; високим р≥внем концентрац≥њ виробництва; значною заангажован≥стю та впливом ≥ноземного кап≥талу; структурною
та територ≥альною диспропорц≥йн≥стю; побудовою промислових об'Їкт≥в на принцип≥
незавершеност≥ тощо. ¬насл≥док буржуазних реформ та завершенн¤ промислового
перевороту ускладнилас¤ соц≥альна структура сусп≥льства: активно в≥дбувалас¤
диференц≥ац≥¤ в межах традиц≥йних клас≥в феодального сусп≥льства Ч двор¤нства
та сел¤нства, кр≥м того, виникли нов≥ класи Ч буржуаз≥¤ та пролетар≥ат, дедал≥
пом≥тн≥шу роль почала в≥д≥гравати ≥нтел≥генц≥¤.
9.4.
”крањнська культура в друг≥й
половин≥ XIX ст.
” друг≥й половин≥ XIX ст. в≥дбулос¤
територ≥альне роз'Їднанн¤ украњнських земель, завершилос¤ формуванн¤
украњнськоњ нац≥њ, ускладнилас¤ соц≥альна структура та пол≥тизувалос¤ сусп≥льне
житт¤. ¬с≥ ц≥ ¤вища та процеси залишили пом≥тний в≥дбиток на розвитков≥ культурноњ
сфери. «окрема, буржуазн≥ реформи розширили меж≥ культурницько-просв≥тницькоњ
д≥¤льност≥, створили нов≥ умови дл¤ позитивних зрушень у культур≥. ѕо¤ва
альтернативних центр≥в влади (земств), гласн≥сть, правовий захист прав людини,
перетворенн¤ ун≥верситет≥в на осередки в≥льнодумства тощо суттЇво зм≥нили
атмосферу в сусп≥льств≥, створили передумови дл¤ переходу до цив≥л≥зован≥ших форм сп≥вжитт¤. “радиц≥йний монолог
оф≥ц≥йноњ влади дедал≥ б≥льше поступавс¤ м≥сцем д≥алогу влади :ї сусп≥льством. ѕозитивним зрушенн¤м у культурн≥й сфер≥
спри¤ли ≥ модерн≥зац≥¤ економ≥ки та завершенн¤ промислового перевороту, ¤к≥
зм≥цнили матер≥альну базу культури, стимулювали розвиток осв≥ти та науки.
ƒом≥нуюча в перш≥ пореформен≥ роки ≥деолог≥¤ народництва не т≥льки кликала до
зд≥йсненн¤ революц≥њ, вона ор≥Їнтувала увагу ≥нтел≥генц≥њ на сел¤нство, у
середовищ≥ ¤кого збереглис¤ в незайманому вигл¤д≥ христи¤нська мораль та
нац≥ональна культура. ÷¤ ор≥Їнтац≥¤ зумовила вивченн¤ проблем етнограф≥њ,
фольклору, мови, а також стимулювала бажанн¤ в значноњ частини украњнськоњ
р≥зночинноњ ≥нтел≥генц≥њ активно спри¤ти народн≥й осв≥т≥, п≥двищувати
культурний р≥вень сел¤нства.
¬одночас у пореформений пер≥од ≥снували чинники, ¤к≥ заважали розкв≥ту
украњнськоњ культури, пом≥тно деформували процес њњ розвитку. ¬≥дсутн≥сть в
украњнц≥в власноњ нац≥ональноњ держави, асим≥л¤торська пол≥тика –ос≥йськоњ
≥мпер≥њ призвели до траг≥чних насл≥дк≥в Ч ем≥грац≥њ значноњ частини
≥нтел≥генц≥њ за кордон; залученн¤ ел≥тноњ частини украњнських ≥нтелектуал≥в (ћ.
√оголь, ¬. ороленко, . ”шинський, I. √рабар та ≥н.) у розбудову рос≥йськоњ культури;
деформац≥й у духовному розвитку нац≥њ тощо. онтрреформи
80Ч90-х рок≥в суттЇво звузили поле культурницькоњ
д≥¤льност≥, посилили консервативн≥ настроњ в сусп≥льств≥, на де¤кий час
блокували активн≥сть нац≥ональноњ ≥нтел≥генц≥њ. Ѕезумовно, не спри¤в
поступальному розвитку украњнськоњ культури ≥ низький в≥дсоток украњнц≥в у
м≥стах, ¤к≥ дедал≥ б≥льше перетворювалис¤ на ≥нтелектуальн≥ центри й осередки
активного пол≥тичного та культурного житт¤.
ƒо скасуванн¤ кр≥пацтва осв≥та народних мас перебувала на низькому р≥вн≥.
ƒостатньо сказати, що на той час одна школа припадала на майже 10 тис. жител≥в. Ќамагаючись п≥дн¤ти р≥вень осв≥ти, передова
≥нтел≥генц≥¤ орган≥зовувала безплатн≥ нед≥льн≥ школи. ѕершу з них було в≥дкрито
1859 р. у иЇв≥. Ќевдовз≥ в ”крањн≥ њх
функц≥онувало вже 110. “. Ўевченко написав дл¤
нед≥льних шк≥л ЂЅукварь южнорусск≥йї. Ќавчанн¤ у б≥льшост≥
цих осв≥тн≥х заклад≥в велос¤ украњнською мовою. Ќа жаль, 1862 р. нед≥льн≥ школи царським указом були закрит≥.
Ќа початку 60-х рок≥в –ос≥йська ≥мпер≥¤ сто¤ла на пороз≥ кардинальних зм≥н
та зрушень в осв≥тн≥й сфер≥. « одного боку, самодержавство розум≥ло, що чим
нижчий р≥вень осв≥ти народу, тим прост≥ше ним управл¤ти за допомогою
централ≥зованого бюрократичного апарату, з ≥ншого Ч розпочата модерн≥зац≥¤ сусп≥льства зумовлювала гостру
потребу у високоосв≥чених, квал≥ф≥кованих роб≥тниках та п≥днесенн¤ загального
осв≥тнього та культурного р≥вн¤ народу, оск≥льки т≥льки за таких умов можна
було масово запровадити нов≥тню техн≥ку, передов≥ технолог≥њ, б≥льш ефективн≥
форми орган≥зац≥њ прац≥.
ѕ≥д тиском цих обставин царизм 1864 р. проводить осв≥тню
реформу, суть ¤коњ пол¤гаЇ у створенн≥ Їдиноњ системи осв≥ти. ѕочаткову осв≥ту
давали початков≥ народн≥ училища, що працювали за Їдиним навчальним планом та
програмою. ћета цих осв≥тн≥х заклад≥в пол¤гала в навчанн≥ учн≥в «акону Ѕожому,
читанню, письму та чотирьом д≥¤м арифметики. Ќавчальний процес зд≥йсню-мавс¤
рос≥йською мовою. Ќаприк≥нц≥ XIX ст. к≥льк≥сть початкових
шк≥л в ”крањн≥ пор≥вн¤но з 1856 р. зросла майже в 13 раз≥в ≥ дос¤гла майже 17
тис¤ч, проте, нав≥ть таких кардинальних зрушень було недостатньо, адже поњш
школою залишилос¤ понад 70% д≥тей. „ерез це в≥дсоток грамотних в украњнському
сусп≥льств≥ був на рубеж≥ п≥к≥в ще досить низьким Ч у р≥зних губерн≥¤х ”крањни
в≥н коливавс¤ в≥д 15,5 до 27,9% (р≥вень грамотност≥ по –ос≥йськ≥й ≥мпер≥њ в
ц≥лому становив 21%).
Ќаступною ланкою, створеною реформою 1869
р. системи
осв≥ти, були г≥мназ≥њ, ¤к≥ давали середню осв≥ту. ¬они под≥л¤лис¤ на класичн≥
(перевага надавалас¤ гуман≥тарним предметам, особливо грецьк≥й ≥ латинськ≥й
мо-нам) та реальн≥ (вивчалис¤ насамперед предмети природничого циклу).
«ак≥нченн¤ класичноњ г≥мназ≥њ давало право вступу без ≥спит≥в до ун≥верситету,
а реальноњ Ч лише до вищих техн≥чних
навчальних заклад≥в. Ќа початку 70-х рок≥в в≥дбулас¤ нова реорган≥зац≥¤,
внасл≥док ¤коњ класичн≥ г≥мназ≥њ залишилис¤, а реальн≥ г≥мназ≥њ стали
училищами. Ќаприк≥нц≥ XIX ст. в ”крањн≥ д≥¤ло 129 г≥мназ≥й, 19 реальних та 17 комерц≥йних училищ.
” друг≥й половин≥ XIX ст. фах≥вц≥в з вищою
осв≥тою готували ’арк≥вський, ињвський та Ќоворос≥йський (заснований на баз≥ –≥шельЇвського л≥цею в ќдес≥ 1865 р.) ун≥верситети, студентами ¤ких у 90-х роках були 4 тис. ос≥б. ’арактерно, що у пореформену добу статус
ун≥верситет≥в зазнав ≥стотних зм≥н. —початку вони функц≥онували на основ≥
демократичного, прогресивного статуту 1863
p., ¤кий надавав автоном≥ю цим навчальним закладам,
розширював права ун≥верситетських рад тощо. ѕроте хвил¤ контрреформ кардинально зм≥нила ситуац≥ю Ч в≥дпов≥дно до нового статуту 1884 р. ун≥верситетська автоном≥¤ л≥кв≥довувалас¤, було
скасовано право виборност≥ викладацьких та адм≥н≥стративних посад, встановлено
державний контроль за благонад≥йн≥стю професорсько-викладацького складу вищих
навчальних заклад≥в.
ћодерн≥зац≥¤ економ≥ки, завершенн¤ промислового перевороту зумовили гостру
необх≥дн≥сть у фахов≥й диференц≥ац≥њ, спец≥ал≥зац≥њ кадр≥в, що отримують вищу
осв≥ту. ÷≥ обставини спри¤ли виникненню низки вищих спец≥альних навчальних
заклад≥в: Ќ≥жинського ≥сторико-ф≥лолог≥чного ≥нституту, √лух≥вського
учительського ≥нституту, ’арк≥вського ветеринарного ≥нституту,
ѕ≥вденнорос≥йського технолог≥чного ≥нституту в ’арков≥, ињвського пол≥техн≥чного
≥нституту, ¬ищого г≥рничого училища в атеринослав≥.
” друг≥й половин≥ XIX ст. певн≥ зрушенн¤ в
осв≥тн≥й галуз≥ в≥дбулис¤ в зах≥дноукрањнських земл¤х. ѕо-перше, в≥дпов≥дно до
реформи 1869 р. початков≥ школи вийшли з-п≥д
оп≥ки церкви ≥ були п≥дпор¤дкован≥ св≥тськ≥й влад≥. ѕо-друге, ц¤ ж реформа
бодай формально запроваджувала обов'¤зкове навчанн¤ дл¤ д≥тей в≥ком в≥д 6 до 14 рок≥в. ѕо-третЇ,
наприк≥нц≥ XIX ст. було розширено коло
навчальних заклад≥в, що давали вищу осв≥ту, Ч до Ћьв≥вського ун≥верситету приЇдналис¤
„ерн≥вецький ун≥верситет (1875), Ћьв≥вський пол≥техн≥чний ≥нститут (1877),
јкадем≥¤ ветеринарноњ медицини (1897). ќднак, незважаючи на ц≥ позитивн≥ зм≥ни,
р≥вень осв≥ти в зах≥дноукрањнських земл¤х залишавс¤ низьким. «окрема, 1890 р. неграмотними у —х≥дн≥й √аличин≥ були 66,4% населенн¤, а на Ѕуковин≥ Ч 75%.
–адикальн≥ зм≥ни в економ≥ц≥, позитивн≥ зрушенн¤ в осв≥т≥ зумовили
≥нтенсивний розвиток науки в друг≥й половин≥ XIX ст. ќсновними осередками, ¤к≥ продукували та попул¤ризували науков≥ знанн¤,
були ’арк≥вський, ињвський та Ќоворос≥йський (нин≥ Ч ќдеський) ун≥верситети. ¬одночас у 70Ч80-х роках з метою
концентрац≥њ ≥нтелектуального потенц≥алу, координац≥њ досл≥джень, орган≥зац≥њ
ефективного обм≥ну науковою ≥нформац≥Їю було створено низку наукових товариств
Ч ’арк≥вське, ињвське, ќдеське товариства досл≥дник≥в природи; ’арк≥вське
математичне, ињвське ф≥зико-математичне товариства; ≤сторичне товариство
Ќестора Ћ≥тописц¤ в иЇв≥, ≥сторико-ф≥лолог≥чн≥ товариства в ’арков≥, Ќ≥жин≥,
Ќаукове товариство ≥м. Ўевченка у Ћьвов≥ та ≥н.
ќсобливого розвитку в пореформений пер≥од набули природнич≥ науки. —в≥тове
визнанн¤ здобув доробок науковц≥в, ¤к≥ працювали в ”крањн≥. ћатематик ќ.
Ћ¤пунов створив загальну теор≥ю ст≥йкост≥ та р≥вноваги руху механ≥чних систем.
’≥м≥к ћ. Ѕекетов став одним ≥з засновник≥в
новоњ науки Ч ф≥зичноњ х≥м≥њ. «оолог ≤.
ћечн≥ков заклав п≥двалини пор≥вн¤льноњ патолог≥њ, еволюц≥йноњ ембр≥олог≥њ,
м≥кроб≥олог≥њ. –азом з м≥кроб≥ологом ћ. √амал≥Їю 1886 р. у ќдес≥ в≥н заснував
першу в –ос≥йськ≥й ≥мпер≥њ та другу в св≥т≥ бактер≥олог≥чну станц≥ю дл¤
щепленн¤ проти сказу. ‘≥з≥олог ≤. —еченов
став засновником
рос≥йськоњ ф≥з≥олог≥чноњ школи, а ф≥зик ћ. јвенар≥ус Ч школи молекул¤рноњ ф≥зики. ” друг≥й половин≥ XIX ст. в≥дбулис¤ значн≥ зрушенн¤ ≥ в сфер≥ гуман≥тарних
наук. Ќа нов≥ рубеж≥ виходить ≥сторична наука. —аме в 40Ч 90-х роках процес збиранн¤, систематизац≥њ та публ≥кац≥њ
≥сторичних матер≥ал≥в та джерел вступив у вир≥шальну фазу Ч було створено ињвський центральний арх≥в (1852), опубл≥ковано 35 том≥в Ђјрхива ёго-«ападной –оссииї (1859Ч 1914), прот¤гом 1863Ч1892 pp. јрхеограф≥чна ком≥с≥¤ в
ѕетербурз≥ видала 15 том≥в Ђјктов, относ¤щихс¤ к истории ёжной и «ападной
–оссииї. “ака
потужна джерельна база дала змогу розширити проблематику
≥сторичних
студ≥й, посилити аргументован≥сть тверджень та концепц≥й, зб≥льшити к≥льк≥сть
наукових праць з ≥стор≥њ.
≤сторична наука не ≥снувала ≥зольовано в≥д сусп≥льних процес≥в, ≥ тому
народницька ≥деолог≥¤, що була досить попул¤рною в пореформений пер≥од, знайшла
в≥дображенн¤ в прац¤х в≥тчизн¤них ≥сторик≥в. ћ. остомаров та ¬. јнтонович
стали основоположниками народницького напр¤му в украњнськ≥й ≥стор≥ограф≥њ. Ќа
в≥дм≥ну в≥д своњх попередник≥в, ¤к≥ основну увагу прид≥л¤ли держав≥ та
коронован≥й ел≥т≥, вони зосереджувалис¤ на вивченн≥ ≥стор≥њ народу, його
≥деал≥в, в≥рувань, устремл≥нь, досл≥джували рух народу в простор≥ й час≥,
тенденц≥њ його економ≥чного, пол≥тичного, культурного житт¤, боротьбу за своњ
права. ѕредставниками народницькоњ школи в украњнськ≥й ≥стор≥ограф≥њ були також
ћ. √ру-шевський, ¬. ≤конн≥ков, ќ. ™фименко, ƒ.
яворницький, ƒ. Ѕагал≥й, ћ. ƒовнар-«апольський
та ≥н.
ќриг≥нальним ф≥лософом ц≥Їњ доби став ѕ. ёркевич, науковий доробок ¤кого Ї
своЇр≥дним п≥дсумком украњнськоњ класичноњ ф≥лософ≥њ XVIIIЧXIX ст.
¬агомим був внесок у розвиток в≥тчизн¤ноњ ф≥лолог≥њ видатного мовознавц¤ ќ.
ѕотебн≥. ” своњх прац¤х Ђ»з записок по русской грамматикеї, Ђћысль и речьї, Ђ«аметки о
малорусском наречииї та ≥нших в≥н започаткував психолог≥чний напр¤м у
в≥тчизн¤ному мовознавств≥, активно розвивав ф≥лософ≥ю мови, вир≥шував конкретн≥
проблеми загального мовознавства, д≥алектолог≥њ тощо.
ƒруга половина XIX ст. подарувала ”крањн≥
ц≥лу пле¤ду видатних письменник≥в. ѕерлинами першоњ величини с¤ють у цей час
таланти ≤. ‘ранка, ѕ. ул≥ша, Ћ. √л≥бова, Ћес≥ ”крањнки, ѕанаса ћирного, ћ.
оцюбинського, ≤. Ќечу¤-Ћевицького, Ѕ. √р≥нченка, ѕ. √рабовського та ≥н.
’арактерними рисами розвитку украњнськоњ л≥тератури в друг≥й половин≥ XIX ст. були:
1. –≥зноман≥тн≥сть художн≥х
напр¤м≥в. ” 70Ч90-х роках водночас ≥снували ≥
взаЇмно збагачували один одного романтизм (я. ўогол≥в),
натурал≥зм (√. Ѕарв≥нок, ћ. ононенко), просв≥тницький реал≥зм (≤.
Ќечуй-Ћевицький). Ќизка твор≥в цього пер≥оду мала синтезний
характер, орган≥чно поЇднувала елементи реал≥зму ≥ романтизму. ƒо того ж в
тогочасн≥й украњнськ≥й л≥тератур≥, ¤к ≥ у вс≥й Ївропейськ≥й, ще не ≥снувало
ч≥тко визначеного розмежуванн¤ м≥ж Ђреал≥змомї та Ђнатурал≥змомї.
2. Ќа¤вн≥сть ≥ндив≥дуальних
стил≥в письменства. ќсобливо ¤скраво це ви¤вилос¤ в пров≥дному художньому напр¤м≥ т≥Їњ доби Ч реал≥зм≥. «авд¤ки самобутност≥ украњнських письменник≥в
принцип реал≥зму сприймавс¤ п≥д р≥зними кутами зору. Ќа ц≥й баз≥ сформувалис¤
ориг≥нальн≥ п≥дходи та способи творчого самовираженн¤, своЇр≥дн≥ стил≥:
етнограф≥чно-побутовий (Ћ. √л≥бов, —. –уданський, ≤. Ќечуй-Ћевицький, ћ.
—тарицький), анал≥тично-психолог≥чний (ћарко ¬овчок, ѕанас ћирний, ј.
—видницький), соц≥ально-ф≥лософський (≤. ‘ранко, ћ. ѕавлик, ј. √рабовський).
3. ѕо¤ва нових тем та
проблематики. ” фокус≥ уваги украњнських письменник≥в другоњ половини XIX ст. опин¤ютьс¤ реал≥њ пореформеного пер≥оду: болюче
класове розшаруванн¤ сел¤нства, життЇв≥ проблеми нового сусп≥льного класу Ч
пролетар≥ату; революц≥йна боротьба народних мас проти соц≥ального та
нац≥онального гн≥ту нов≥тньоњ буржуазноњ доби; пошуки ≥нтел≥генц≥Їю свого м≥сц¤
в нов≥й систем≥ координат. ќсобливо ¤скраво ц¤ тенденц≥¤ ви¤вл¤Їтьс¤ у творах
≤. ‘ранка ЂЅорислав см≥Їтьс¤ї, ≤. Ќечу¤-Ћевицького Ђћикола ƒжер¤ї, ѕанаса
ћирного ЂЋих≥ людиї.
4. ƒемократизац≥¤ та
гуман≥зац≥¤ л≥тератури. ¬≥дкритт¤м та здобутком украњнськоњ л≥тератури пореформеноњ
доби стало зображенн¤ центральною ф≥гурою художн≥х твор≥в людини з народу.
ѕисьменники розкривають процес духовного розкр≥паченн¤ народних мас, зростанн¤
њхньоњ св≥домост≥. Ќа стор≥нках роман≥в та пов≥стей з'¤вл¤Їтьс¤ новий
позитивний герой Ч „≥пка (Ђ’≥ба ревуть воли, ¤к ¤сла
повн≥?ї), ∆ук (ЂЋих≥ людиї), Ѕенедьо —иниц¤
(ЂЅорислав см≥Їтьс¤ї) та ≥н.
–еал≥стичне мистецтво другоњ половини XIX ст. сприймаЇ людину ¤к
найвищу ц≥нн≥сть, ≥ при цьому намагаЇтьс¤ не т≥льки просв≥тити народ щодо
широкого спектра його прав, а й виступаЇ на захист цих прав, закликаЇ не
миритис¤ з насилл¤м та сваволею пануючих клас≥в, пробуджуЇ до боротьби за
в≥льне житт¤.
5. ”складненн¤ художн≥х
форм. ”
пореформений пер≥од письменники активно використовують у своњй творчост≥ весь
жанровий арсенал Ч в≥д панорамних, еп≥чних роман≥в
та пов≥стей до новел, фейлетон≥в, опов≥дань тощо. ѕоступово описов≥сть та
натурал≥зм поступаютьс¤ м≥сцем анал≥зу та тип≥зац≥њ; напружен≥шими та
гостр≥шими стають сюжети; починаЇтьс¤ в≥дх≥д в≥д традиц≥йного схематизму та
пр¤мол≥н≥йност≥ у побудов≥ конфл≥кт≥в та образ≥в; розпов≥дь в≥д першоњ особи,
характерна дл¤ раннього етапу розвитку прози, поступово вит≥сн¤Їтьс¤
об'Їктивною опов≥ддю тощо.
6. ѕол≥тизац≥¤ л≥тературноњ творчост≥. Ћ≥тература завжди перебувала
в т≥сному зв'¤зку з пол≥тикою, проте в друг≥й половин≥ XIX ст. цей зв'¤зок стаЇ особливо в≥дчутним. —вою роль у цьому
в≥д≥грали суперечност≥ пореформених сусп≥льних зм≥н та зрушень; процес
завершенн¤ формуванн¤ украњнськоњ нац≥њ; спр¤мован≥ проти украњнськоњ мови та
народу ¬алуЇвський (1863) та ≈мський (1876) укази
тощо. јктивно висв≥тлювалис¤ на стор≥нках твор≥в болюч≥ сусп≥льн≥ проблеми,
анал≥зувалис¤ суперечност≥ класовоњ боротьби, посилилос¤ публ≥цистичне
спр¤муванн¤ художн≥х твор≥в. ’арактерно, що значна частина украњнських
письменник≥в ц≥Їњ доби вела активну пол≥тичну д≥¤льн≥сть Ч була членами пол≥тичних орган≥зац≥й, ¤к Ђгромад≥вц≥ї ќ. ониський, ћ. —тарицький, Ѕ. √р≥нченко; енерг≥йно
пропагувала пол≥тичн≥ ≥дењ, ¤к ≤. ‘ранко,
ѕ. √рабовський,
Ћес¤ ”крањнка; брала участь у л≥тературних дискус≥¤х, що, ¤к правило,
переростали в гостру полем≥ку з актуальних соц≥альних
та нац≥ональних проблем.
” друг≥й половин≥ XIX ст., незважаючи на
об'Їктивн≥ труднощ≥ (в≥дсутн≥сть спец≥ал≥зованих прим≥щень, несформован≥сть
шк≥л режисури та акторськоњ гри, заборони та протид≥ю оф≥ц≥йних властей тощо),
значних усп≥х≥в дос¤гаЇ украњнське профес≥йне театральне мистецтво. «начною
м≥рою це пов'¤зано з по¤вою високохудожн≥х драматичних твор≥в. …детьс¤
насамперед про п'Їси, створен≥ в≥домими реформаторами та фундаторами
украњнського театру Ч ћ. ропивницьким (понад 40 п'Їс Ч Ђƒай серцю волю, заведе
в неволюї, Ђƒоки сонце з≥йде, роса оч≥ вињстьї, Ђ√литай, або ж ѕавукї та ≥н.),
ћ. —тарицьким (25 п'Їс Ч Ђќй не ходи, √рицю, та й на вечорниц≥ї, Ђ” темр¤в≥ї,
Ђ“аланї та ≥н.), ≤. арпенком- арим (понад 20 п'ЇсЧ Ђћартин Ѕорул¤ї, Ђ—то
тис¤чї, Ђ’аз¤њнї та ≥н.). ” цих творах реал≥стично зображен≥ становище пореформеного
села, майнова диференц≥ац≥¤, деспотизм та самодурство пан≥вних верств,
сусп≥льн≥ антагон≥зми та соц≥альн≥ протисто¤нн¤. ¬одночас дл¤ драматург≥њ 70Ч90-х рок≥в були характерними вузьк≥сть тематики (головна
д≥йова особа Ч ¤к правило, сел¤нство), певна
повторюван≥сть мотив≥в; побутов≥зм, етнограф≥зм тощо. ÷е по¤снюЇтьс¤, по-перше,
бажанн¤м автор≥в п≥д впливом п≥днесенн¤ нац≥онального руху показати з≥ сцени
широкому гл¤дацькому загалу ≥дейно-естетичне
багатство народних обр¤д≥в, звичањв та фольклору. ѕо-друге, п≥сл¤ ≈мського указу 1876 р. та циркул¤ру 1881 р. категорично заборон¤лис¤ украњнськ≥ вистави
≥сторичного та соц≥ального зм≥сту. ѕ≥д тиском громадськост≥ цензура дозвол¤ла
лише драматичн≥ твори, що висв≥тлювали с≥льське житт¤.
ѕореформений пер≥од Ч це час розкв≥ту
любительського театру. јматорськ≥ театральн≥ вистави ставили у иЇв≥, ’арков≥,
ќдес≥, Ќ≥жин≥, ѕолтав≥ та ≥нших м≥стах ≥ нав≥ть селах ”крањни. ” 1882 р. у ™лисаветград≥ ћ. ропивницький з актор≥в-любител≥в та
актор≥в-профес≥онал≥в створив першу украњнську профес≥йну трупу, до складу ¤коњ
ув≥йшли блискуч≥ актори: ћ. «аньковецька, ћ. —адовський, ≤. Ѕурлака, ќ. ћаркова
та ≥н. ѕ≥сл¤ гастролей у иЇв≥ 1883 р. до трупи ћ.
ропивницького приЇдналас¤ аматорська група ћ. —тарицького. ¬насл≥док цього
утворивс¤ потужний осередок театрального мистецтва, ¤кий спри¤в формуванню шк≥л
режисури та акторськоњ гри, стимулював розвиток драматург≥њ. ¬исоко оц≥нював
украњнських актор≥в корифей рос≥йського театру . —тан≥славський, ¤кий
зазначав: Ђ“ак≥ украњнськ≥ актори, ¤к ропивницький, «аньковецька, —аксаганський, —адовський Ч блискуча пле¤да майстр≥в
украњнськоњ сцени, ¤к≥ вв≥йшли золотими л≥терами на скрижал≥ св≥тового
мистецтва й н≥чим не поступаютьс¤ знаменитим Ч ўепк≥ним,
ћочаловим, —оловцовим,
ЌедЇл≥ним. “ой, хто бачив гру украњнських актор≥в, збер≥г св≥тлу пам'¤ть про
них на все житт¤ї.
Ќезважаючи на визнанн¤ гл¤дач≥в та театральних фах≥вц≥в, житт¤ украњнського
театру ц≥Їњ доби було складмим. ” 1883 р. кињвський
генерал-губернатор заборонив гастрол≥ трупи ћ. ропивницького на ињвщин≥,
ѕолтавщин≥, „ерн≥г≥вщин≥, ¬олин≥ та ѕод≥лл≥ (заборона д≥¤ла
аж до 1893 р.). Ќа резонне запитанн¤, чому
украњнському театров≥ дозвол¤Їтьс¤ виступати в
ѕетербурз≥ та ћоскв≥, але заборонено в иЇв≥, в≥дпов≥в: Ђ“ам театр Ч мистецтво, тут Ч пол≥тикаї.
ѕроте зупинити розвиток украњнського театру вже було неможливо. ” 80Ч90-х роках на теренах ”крањни активно функц≥онували пор¤д
з пров≥дними театральними колективами ћ. ропивницького, ћ. —тарицького, ћ. —адовського
майже «ќ невеликих Ђрос≥йсько-малорос≥йськихї груп. ” 1891 р. в иЇв≥ ћ. —оловцов заснував
перший пост≥йний рос≥йський театр.
” зах≥дноукрањнських земл¤х перший украњнський театр виник 1864 р. у Ћьвов≥ при культурно-осв≥тньому товариств≥ Ђ–уська
бес≥даї. …ого засновником став режисер та актор ќ. Ѕачинський. Ќевдовз≥ 1869 р. при черн≥вецьк≥й Ђ–уськ≥й бес≥д≥ї утворюютьс¤
любительськ≥ драматичн≥ гуртки на Ѕуковин≥. ¬иникненн¤ 1884 р. Ђ–уського л≥тературно-драматичного товаристваї,
заснованого —. ¬оробкевичем, спри¤ло п≥днесенню
театрального житт¤ в зах≥дноукрањнських земл¤х.
–озвиток л≥тератури та театру в друг≥й половин≥ XIX ст. надав потужного ≥мпульсу процесов≥ творенн¤
нац≥ональноњ музики. ” 1862 p. C. √улак-јртемовський створюЇ першу
нац≥ональну украњнську оперу Ч Ђ«апорожець за ƒунаЇмї, в
основу ¤коњ л≥г сюжет, п≥дказаний ћ. остомаровим.
√улак-јртемовський —емен —тепанович (1813Ч1873) Ч композитор, сп≥вак, драматичний
артист, драматург. Ќародивс¤ в м. √ородище (тепер „еркаськоњ обл.) в с≥м'њ св¤щеника. «ак≥нчив
ињвське пов≥тове духовне училище, ињвську духовну сем≥нар≥ю. ¬окальноњ
майстерност≥ навчавс¤ в ѕетербурз≥, ѕариж≥ та ≤тал≥њ (1839Ч1842). —п≥вав у
флорент≥йськ≥й опер≥ (1841Ч1842). « 1842 р. до 1864
р. Ч сол≥ст –ос≥йськоњ ≥мператорськоњ
опери в ѕетербурз≥, в 1864Ч1865 pp. Ч ¬еликого театру в ћоскв≥. Ўироку попул¤рн≥сть √улаку-јртемовському ¤к композиторов≥ принесла опера
Ђ«апорожець за ƒунаЇмї, ¤ка стала украњнською музичною класикою. ѕом≥тне м≥сце
в творч≥й спадщин≥ √улака-јртемовського пос≥дають
украњнськ≥ п≥сн≥, зокрема Ђ—тоњть ¤в≥р над водоюї (присв¤чена “. Ўевченку, з
¤ким автор дружив з 1838 p.), Ђ—пать мен≥ не хочетьс¤ї та ≥н.
¬ ”крањн≥ √улак-јртемовський побував у 1843 р. з метою добору сп≥вак≥в та в 1850 p.,
коли
гастролював з ≥тал≥йською оперною трупою. «ахоплювавс¤ народною медициною,
статистикою, уклав Ђ—татистично-географ≥чн≥ таблиц≥ м≥ст –ос≥йськоњ ≥мпер≥њї (1854).
” фонд украњнськоњ класичноњ музики ув≥йшли музична картина з народного
житт¤ Ђ¬ечорниц≥ї ѕ. Ќ≥щинського, опери Ђћазепаї, Ђћайська н≥чї, Ђќблога
ƒубнаї, ЂЅогдан ’мельницькийї ѕ. —окальського, Ђ”крањнська симфон≥¤ї ћ. алачевського.
Ќайпом≥тн≥шою постаттю в музичному житт≥ ”крањни ц≥Їњ доби був ћ. Ћисенко. Ќамагаючись привернути увагу широкого загалу до
життЇдайних джерел фольклору, в≥н обробив та опубл≥кував понад 600 народних п≥сень, своњми теоретичними прац¤ми заклав
п≥двалини украњнськоњ музичноњ фольклористики. –озум≥ючи масштаби ≥ значенн¤
творчост≥ “. Ўевченка дл¤ процесу становленн¤ украњнськоњ нац≥њ, композитор
створив ц≥лий музичний цикл Ђћузика до Ђ обзар¤ї “. Ўевченкаї, до ¤кого ув≥йшли
понад 80 твор≥в р≥зних жанр≥в та форм. —карбницю в≥тчизн¤ноњ музики збагатили
опери ћ. Ћисенка Ђ–≥здв¤на н≥чї, Ђ”топленаї, ЂЌаталка ѕолтавкаї, Ђ“арас
Ѕульбаї, Ђ≈нењдаї та ≥н.
” зах≥дноукрањнських земл¤х на нив≥ музичноњ творчост≥ пл≥дно працювали ћ.
¬ербицький, ≤. Ћавровський, ≤. ¬оробкевич,
¬. ћатюк, ј. ¬ахн¤нин, ƒ. —≥чинський та ≥н. ” 1862 р. на слова ѕ. „убинського композитор ћ. ¬ербицький написав нац≥ональний
украњнський г≥мн Ђўе не вмерла ”крањнаї.
” друг≥й половин≥ XIX ст. в украњнському
образотворчому мистецтв≥ поширились принципи реал≥зму та народност≥, њхньому
утвердженню та посиленню демократичних тенденц≥й у живопис≥ спри¤ло виникненн¤ 1870 р. у ѕетербурз≥ “овариства пересувних художн≥х виставок,
до складу ¤кого, кр≥м блискучих живописц≥в –ос≥њ (¬. ѕерова, ¬. ¬аснецова,
≤. Ўишк≥на
та ≥н.), входили ≥ талановит≥ украњнськ≥ художники (ћ. ѕимоненко,
ќ. ћурашко, . останд≥ та ≥н.).
”крањнський живопис ц≥Їњ доби представлений р≥зними жанрами. ѕореформена
демократизац≥¤ сусп≥льства спри¤ла активному розвитков≥ побутового жанру,
представниками ¤кого були Ћ. ∆емчужн≥ков, ≤. —околов,
. “рутовський,
ћ. узнецов, . останд≥ та ≥н. ¬они не т≥льки збагатили цей жанр новою
тематикою та сюжетами, а, передаючи глибину наростаючих соц≥альних
контраст≥в, надали йому б≥льшого соц≥ального звучанн¤. ¬идатним майстром
побутового жанру був ћ. ѕимоненко, пензлю ¤кого
належать Ђ—в¤точне ворож≥нн¤ї, Ђ¬ес≥лл¤ в ињвськ≥й губерн≥њї, Ђ—ватиї,
Ђѕроводи рекрут≥вї, Ђ∆ертва фанатизмуї та ≥н.
” пейзажному жанр≥ пл≥дно працювали —. —в≥тославський,
√. —в≥тлицький, ≤. ѕохитонов,
√. Ћадиженський та ≥н. ЂЎукачем сонц¤ї, майстром
сон¤чного пейзажу називали ¬. ќрловського, автора блискучих у своњй виразност≥
картин Ч Ђ—≥нок≥сї, Ђ∆ниваї, Ђ’ати в
л≥тн≥й деньї. ÷ими творами художник за¤вив про себе ¤к витонченого майстра
колориту та св≥тлот≥ньових ефект≥в. Ќай¤скрав≥шою з≥ркою пейзажного жанру в цей
час був —. ¬асильк≥вський, творча спадщина ¤кого нал≥чуЇ майже 3,5 тис. полотен. …ого пензлю належать Ђ озача левадаї,
Ђ«алишки в≥ков≥чного л≥суї, Ђ–анок. ќтара в степуї, Ђ—теп на ”крањн≥ї, Ђѕеред
грозоюї та ≥н. ÷≥ картини не просто данина крас≥ р≥дноњ природи, њхнЇ
неперес≥чне значенн¤ пол¤гаЇ не ст≥льки у фантастичн≥й в≥ртуозност≥ майстра-живописц¤,
ск≥льки в глибин≥ закодованого в них ф≥лософського зм≥сту. ѕ≥сл¤ знайомства з
творами —. ¬асильк≥вського в≥домий письменник ћ. ¬ороний написав у своњх
спогадах: Ђ≤ враз мене прошибла думка: чи може бути л≥пша
символ≥зац≥¤ сучасного стану ”крањни? ≤ чабан-проводир у безпорадн≥й задум≥, ≥
в≥вц≥-народ, що лагод¤тьс¤ спати, ≥ н≥мий, повитий смерковим сумом степ Ч усе
нагадувало г≥рку д≥йсн≥сть ≥, мов тужлива п≥сн¤, хапало за серце...ї
ћенш поширеним був портретний живопис, хоча в цьому жанр≥ працювали в≥дом≥
майстри ћ. ѕимоненко, . останд≥,
™. Ѕуковецький, —. ¬асильк≥вський. ”
зах≥дноукрањнських земл¤х у побутовому жанр≥ працювали ™. ћаксимович, ≈. Ѕучевський, у пейзажному Ч “. –оманчук,
ј. ћонастирський, ј. охановська, жанром портрету
оволод≥вали . ”сти¤нович, “. опистецький,
ё. ѕигул¤к, у ≥сторичному жанр≥ вагомим був творчий
доробок ћ. ≤васюка.
’арактерними рисами розвитку арх≥тектури в друг≥й половин≥ XIX ст. були велик≥ масштаби забудови; застосуванн¤ нових
технолог≥й та матер≥ал≥в (бетон, зал≥зо, зал≥зобетон тощо); втрата Їдиного
арх≥тектурного стилю, пануванн¤ еклектики Ч механ≥чного поЇднанн¤ елемент≥в
р≥зних арх≥тектурних стил≥в.
” зах≥дноукрањнських земл¤х пануЇ Ђв≥денське барокої. —аме в цьому стил≥
споруджено Ѕудинок √алицького сейму (арх≥тектор ≤. √охбергер),
ћузей етнограф≥њ та художн≥х промисл≥в (арх≥тектор ё. «ахарович), будинок
зал≥зничного вокзалу у Ћьвов≥ (арх≥тектор ¬. —адл≥вський).
” иЇв≥ арх≥тектори працюють у стил≥ Ђфранцузького в≥дродженн¤ї. —аме цей
арх≥тектурний стиль л≥г в основу побудови будинку упецького з≥бранн¤ (нин≥ ф≥лармон≥¤
Ч арх≥тектор ¬. Ќ≥колаЇв), ”крањнський драматичний театр ≥м. ≤. ‘ранка
(арх≥тектори √. Ўлейфер, ≈. Ѕрат-ман), оперного
театру (арх≥тектор √. Ўлейфер). “иповою арх≥тектурною
будовою ц≥Їњ доби е ћузей зах≥дного ≥ сх≥дного мистецтва, ≥нтер'Їри ¤кого
орган≥чно поЇднали елементи класики, готики, рококо та ≥н.
ќтже, украњнська культура в друг≥й половин≥ XIX ст. розвивалас¤ в умовах розгортанн¤ буржуазних реформ, територ≥альноњ
роз'Їднаност≥ украњнських земель, завершенн¤ формуванн¤ украњнськоњ нац≥њ,
ускладненн¤ соц≥альноњ структури, пол≥тизац≥њ сусп≥льного житт¤, посиленн¤
тиску державних структур. ¬с≥ ц≥ та ≥нш≥ чинники залишили пом≥тний в≥дбиток у
культурн≥й сфер≥ ц≥Їњ доби, зумовивши по¤ву та розгортанн¤ ц≥лоњ низки
суперечливих тенденц≥й та ¤вищ. ѕевн≥ позитивн≥ зрушенн¤ в≥дбулис¤ у галуз≥
осв≥ти (зб≥льшилас¤ к≥льк≥сть навчальних заклад≥в, осв≥та набула б≥льш
св≥тського характеру, створилас¤ Їдина система осв≥ти тощо). ѕроте в≥дсоток
неписьменного населенн¤ в украњнських земл¤х залишавс¤ ще досить високим, до
того ж надто в≥дчутними в осв≥тн≥й галуз≥ були асим≥л¤ц≥йн≥ процеси Ч
русиф≥кац≥¤, полон≥зац≥¤, румун≥зац≥¤ тощо.
” сфер≥ науки позитивн≥ зрушенн¤ йдуть по л≥н≥њ концентрац≥њ ≥нтелектуального
потенц≥алу в наукових центрах та товариствах, координац≥њ досл≥джень,
ефективного обм≥ну ≥нформац≥Їю, що дало можлив≥сть вченим, ¤к≥ працювали в
”крањн≥ у багатьох галуз¤х науки, дос¤гти св≥тового р≥вн¤.
–озвиток л≥тератури характеризуЇтьс¤ р≥зноман≥тн≥стю художн≥х напр¤м≥в,
≥ндив≥дуальних стил≥в письменства, по¤вою нових тем та проблематики,
демократизац≥Їю та гуман≥зац≥Їю л≥тературного процесу, ускладненн¤м художн≥х
форм, пол≥тизац≥Їю л≥тературноњ творчост≥. ¬ украњнському театр≥ ц≥Їњ доби
уживаютьс¤ тенденц≥њ побутов≥зму, романтизму, сентиментал≥зму, реал≥зму тощо.
‘ормуЇтьс¤ школа режисури та акторськоњ гри, виникають театральн≥ аматорськ≥
колективи, з'¤вл¤ютьс¤ високохудожн≥ драматичн≥ твори. ” музиц≥ та живопис≥
стверджуютьс¤ принципи реал≥зму та народност≥, а в арх≥тектур≥ набуваЇ
поширенн¤ еклектизм.
«агалом розвиток украњнськоњ культури в друг≥й половин≥ XIX ст. став лог≥чним продовженн¤м духовних пошук≥в народу
попередньоњ доби, спробою врахувати здобутки св≥тового досв≥ду, своЇр≥дною
предтечею культурного оновленн¤ XX ст.