15. ѕовоЇнна в≥дбудова ≥ розвиток
”крањни в 1945 Ч середин≥ 50-х рок≥в
15.1. ѕовоЇнн≥ адм≥н≥стративно - територ≥альн≥ зм≥ни
Ќаприк≥нц≥ в≥йни процес об'Їднанн¤ украњнських земель та формуванн¤
територ≥њ ”крањни вступив у вир≥шальну фазу. ѕитанн¤ про повоЇнн≥ кордони
гостро стало вже п≥д час завершальних операц≥й щодо розгрому Ќ≥меччини та њњ
союзник≥в. ¬оно активно обговорювалос¤ на “егеранськ≥й (1943) та ялтинськ≥й
(1945) конференц≥¤х л≥дер≥в крањн антиг≥тлер≥вськоњ коал≥ц≥њ. ќстаточн≥ контури
повоЇнних кордон≥в ”–—– сформувалис¤ в процес≥ украњнсько-польського,
украњнсько-чехословацького та украњнсько-румунського територ≥альних
розмежувань. —уть цих розмежувань пол¤гала в м≥жнародному юридичному визнанн≥
факту включенн¤ прот¤гом 1939Ч 1945 pp. зах≥дних областей ”крањни до складу —–—–.
ќсобливо важливим було врегулюванн¤ територ≥ального питанн¤ з ѕольщею. ÷ей
процес був складним ≥ трипалим. Ќа переб≥г под≥й вплинули: небажанн¤ зах≥дних держав
зм≥цненн¤ позиц≥й —–—–; тиск польських ем≥грац≥йних к≥л на зах≥дних пол≥тик≥в з
метою в≥дновленн¤ польських кордон≥в, що ≥снували до вересн¤ 1939 p.; намаганн¤ —тал≥на
шл¤хом певних територ≥альних поступок п≥дтримати прорад¤нськ≥ сили в ѕольщ≥;
несамост≥йн≥сть украњнськоњ дипломат≥њ, ¤ка завжди йшла в русл≥ м≥жнародноњ
пол≥тики —–—–.
ѕершим кроком на шл¤ху украњнсько-польського територ≥ального розмежуванн¤ в
середин≥ 40-х рок≥в стала Ћюбл≥нська угода м≥ж ур¤дом ”–—– ≥ польським прорад¤нським “имчасовим ом≥тетом Ќац≥онального
¬изволенн¤, що була укладена 9 вересн¤ 1944 р. ¬≥дпов≥дно до цього документа
споконв≥чн≥ украњнськ≥ земл≥ ≥ 17 пов≥т≥в ѕ≥дл¤шш¤, ’олмщини, ѕос≥¤нн¤ ≥ Ћемк≥вщини, де проживало майже 800 тис.
украњнц≥в, передавалис¤ ѕольщ≥. ” такий спос≥б стал≥нське кер≥вництво, нехтуючи
правами людини, намагалос¤ п≥дтримати паростки соц≥ал≥зму в —х≥дн≥й ™вроп≥.
16 серпн¤ 1945 р. м≥ж —–—– ≥ ѕольською –еспубл≥кою було укладено догов≥р щодо рад¤нсько-польського державного кордону. ÷¤ угода
закр≥плювала р≥шенн¤ римськоњ та ѕотсдамськоњ конференц≥й, в≥дпов≥дно до ¤ких
кордон мав проходити в основному по Ђл≥н≥њ ерзонаї,
з
в≥дхиленн¤м на сх≥д (тобто на користь ѕольщ≥) 5Ч 8 км. ќднак ло¤льн≥сть польського ур¤ду, його прорад¤нська
пол≥тика спри¤ли новим поступкам з боку ћоскви: серпневий догов≥р ф≥ксував на
окремих д≥л¤нках с≥мнадц¤тик≥лометрове (район Ќемир≥вЧялувка)
≥ нав≥ть тридц¤тик≥лометрове (район р. —олон≥¤ ≥ м. рилов) в≥дхиленн¤ в≥д Ђл≥н≥њ ерзонаї.
ќстаточно процес польсько-украњнського розмежуванн¤ завершивс¤ 1951 p., коли на проханн¤ ѕольщ≥
в≥дбувс¤ обм≥н прикордонними д≥л¤нками, майже однаковими за площею. ¬насл≥док
цього до Ћьв≥вськоњ област≥ ув≥йшли земл≥ в район≥ м. ристонопол¤
(п≥зн≥ше перейменованого в „ервоноград), а в межах
польськоњ держави опинилас¤ територ≥¤ довкола Ќижн≥х ”стрик≥в
ƒрогобицькоњ област≥.
Ќа завершальному етап≥ в≥йни гостро стало питанн¤ про подальшу долю
«акарпатськоњ ”крањни. —итуац≥¤ ускладнювалас¤ тим, що „ехословаччина
розгл¤дала цей край ¤к нев≥д'Їмну частину своЇњ держави. —аме тому п≥сл¤
пад≥нн¤ угорського режиму чехословацький (лондонський) ур¤д, спираючись на ≥дею
федерац≥њ чех≥в, словак≥в ≥ карпатських украњнц≥в, почав орган≥зовувати в
«акарпатт≥ свою адм≥н≥страц≥ю з центром у ’уст≥ та розбудовувати м≥сцев≥
адм≥н≥стративн≥ структури. ¬одночас активно в≥дбуваЇтьс¤ процес самоорган≥зац≥њ
м≥сцевого населенн¤, з'¤вл¤ютьс¤ громадськ≥ представницьк≥ органи Ч народн≥ ком≥тети. ¬ основ≥ њхньоњ д≥¤льност≥ був народний
рух за возз'Їднанн¤ з Їдинокровними братами украњнц¤ми, ¤кий активно
стимулювавс¤ ≥ спр¤мовувавс¤ рад¤нською стороною, ¤ка намагалас¤ розширити
сферу свого впливу. 26 листопада 1944 р. ≤ з'њзд делегат≥в Ќародних ком≥тет≥в
«акарпатськоњ ”крањни, що в≥дбувс¤ в ћукачев≥, ухвалив ман≥фест про возз'Їднанн¤
«акарпатськоњ ”крањни з ”–—–. ÷¤ д≥¤ зумовила певне напруженн¤ в
рад¤нсько-чехословацьких в≥дносинах, проте п≥д тиском обставин чехословацька
адм≥н≥страц≥¤ змушена була залишити «акарпатт¤, а в червн≥ 1945 р. догов≥р м≥ж
„ехословаччиною та —–—– юридичне закр≥пив р≥шенн¤ з'њзду у ћукачев≥.
ќстанню крапку у визначенн≥ повоЇнних кордон≥в ”крањни було поставлено 10
лютого 1947 р. п≥д час п≥дписанн¤ рад¤нсько-румунського договору, в ¤кому
–умун≥¤ визнала право ”–—– на ѕ≥вн≥чну Ѕуковину, ’отинщину,
≤змањльщину, тобто юридичне заф≥ксувала кордони,
встановлен≥ в червн≥ 1940 р.
ѕ≥д час повоЇнного територ≥ального розмежуванн¤ ”крањна не т≥льки зм≥нила
конф≥гурац≥ю власних кордон≥в, а й суттЇво поповнила демограф≥чний потенц≥ал та
зб≥льшила територ≥ю («ах≥дна ”крањна, приЇднана до складу ”–—–, прост¤галас¤ на
110 тис. км2, де проживало
майже 7 млн. населенн¤). ¬насл≥док цього
наприк≥нц≥ 1945 р. територ≥¤ ”крањни становила
понад 580 тис. км2.
ќтже, процес врегулюванн¤ територ≥альних питань, що розгорнувс¤ на м≥жнародн≥й
арен≥ в середин≥ 40-х рок≥в, мав дл¤ ”крањни так≥ насл≥дки: по-перше, остаточне
визначенн¤ кордон≥в республ≥ки, њхнЇ юридичне визнанн¤ св≥товим
сп≥втовариством; по-друге, зб≥льшенн¤ територ≥њ ”–—– та њњ демограф≥чного
потенц≥алу; по-третЇ, об'Їднанн¤ украњнських земель у склад≥ одн≥Їњ держави;
по-четверте, майже повне завершенн¤ формуванн¤ державноњ територ≥њ (останн≥м
актом цього процесу стало включенн¤ в 1954
р. римськоњ
област≥ до складу ”–—–).
15.2. «овн≥шньопол≥тична д≥¤льн≥сть ”–—–
ўе 27 с≥чн¤ 1944 р. у ћоскв≥ в≥дбувс¤ перший за воЇнн≥ роки пленум ÷
¬ ѕ(б), ¤кий розгл¤нув ≥ ухвалив пропозиц≥ю –ади народних ком≥сар≥в —–—– щодо
розширенн¤ прав союзних республ≥к у сфер≥ м≥жнародних в≥дносин. 28 с≥чн¤ Ч 1 лютого 1944 р. тривала X сес≥¤ ¬ерховноњ –ади —–—–, ¤ка прийн¤ла закон про перетворенн¤ Ќаркомату
закордонних справ ≥з загальносоюзного на союзно-республ≥канський.
4 березн¤ 1944 р. ¬ерховна –ада ”–—– прийн¤ла закон про утворенн¤
Ќародного ком≥сар≥ату закордонних справ республ≥ки. ¬ийшовши п≥сл¤ тривалоњ
перерви на м≥жнародну арену, ”крањна невдовз≥ стаЇ одним ≥з засновник≥в ≥
перших член≥в ќрган≥зац≥њ ќб'Їднаних Ќац≥й.
«умовлено було це к≥лькома чинниками. «а роки в≥йни зросли м≥жнародний
вплив ≥ авторитет ”крањни, ¤ка не т≥льки витримала основний т¤гар ворожоњ
окупац≥њ, а й зробила вагомий внесок у боротьб≥ проти фашистськоњ експанс≥њ.
ѕроте не це було головною причиною в≥дновленн¤ прав зовн≥шнього представництва
республ≥ки.
”творенн¤ Ќаркомату закордонних справ ”–—–, вступ республ≥ки до ќќЌ були ланками серйозноњ пропагандистськоњ акц≥њ, що мала
переконати ус≥х в —–—– ≥ за кордоном у реальност≥ ≥снуванн¤ украњнськоњ держави
та њњ суверен≥тету. ћета ц≥Їњ акц≥њ Ч заспокоњти громадську думку ≥
моб≥л≥зувати сили украњнського народу на завершенн¤ в≥йни та в≥дбудову;
фактична нейтрал≥зац≥¤ п≥дтримки нац≥онально-визвольних сил, ¤к≥ боролис¤ за
в≥дродженн¤ незалежноњ украњнськоњ держави; стимулюванн¤ розколу украњнськоњ
д≥аспори в зах≥дних державах.
ѕеремога у в≥йн≥, що наближалась, ставила на пор¤док денний вир≥шенн¤
територ≥альних проблем. «а цих умов, щоб ще переконлив≥ше дл¤ св≥товоњ
громадськост≥ надати територ≥альним надбанн¤м —–—– характеру не анекс≥й, а
Ђвозз'Їднаньї, стал≥нське кер≥вництво вир≥шило за краще мати реальних
суверенних суб'Їкт≥в цих Ђвозз'Їднаньї Ч Ѕ≥лоруську та ”крањнську –—–, чињ
етн≥чн≥ територ≥њ певний час перебували в склад≥ ѕольщ≥, –умун≥њ,
„ехословаччини. —ам же —–—–, до ¤кого фактично приЇднувалис¤ ц≥ Ђвозз'Їднан≥ї
територ≥њ, в≥дходив н≥би на другий план. р≥м того, розширенн¤ прав союзних
республ≥к у сфер≥ м≥жнародних в≥дносин мало, на думку —тал≥на, посилити вплив
—–—– на св≥тову пол≥тику. ” серпн≥ 1944 р. на конференц≥њ в ƒумбартон-ќкс≥
(—Ўј), де обговорювалис¤ проекти майбутньоњ ќрган≥зац≥њ ќб'Їднаних Ќац≥й, рад¤нський
представник ј. √ромико вн≥с пропозиц≥ю вважати 16
рад¤нських республ≥к членами-засновниц¤ми ц≥Їњ орган≥зац≥њ. ÷¤ пропозиц≥¤ була дипломатично в≥дхилена ≥ лише п≥сл¤ наполегливого тиску ≥
певних поступок з боку —тал≥на на римськ≥й конференц≥њ в лютому 1945 р. —Ўј та јнгл≥¤ зобов'¤залис¤ п≥дтримати пропозиц≥ю
–ад¤нського ур¤ду щодо прийн¤тт¤ ”крањнськоњ –—– та Ѕ≥лоруськоњ
–—– у члени ќќЌ. ќтже, боротьба за голоси (а значить ≥ вплив) в ќќЌ Ч одна з головних причин в≥дновленн¤ прав зовн≥шнього представництва
”крањни.
6 травн¤ 1945 р. украњнська делегац≥¤ прибула до —ан-‘ранциско на
установчу конференц≥ю ќќЌ ≥ активно включилас¤ в
роботу. ƒ. ћануњльський очолив 1-й ком≥тет
конференц≥њ, що мав п≥дготувати текст преамбули (вступу) ≥ першого розд≥лу
—татуту Ч Ђ÷≥л≥ та принципиї м≥жнародноњ орган≥зац≥њ. „ленами р≥зних ком≥с≥й ≥
ком≥тет≥в були й ≥нш≥ представники украњнськоњ делегац≥њ Ч ≤. —ен≥н, ќ. ѕаллад≥й, ¬. Ѕондарчук, M. ѕетровський, ѕ. ѕогребн¤к. Ќа перш≥й сес≥њ √енеральноњ јсамблењ ќќЌ ”крањну обрано до складу ≈коном≥чноњ ≥ соц≥альноњ ради, а
1948Ч1949 pp. вона була пост≥йним членом головного органу ќќЌ Ч –ади Ѕезпеки.
ћолода украњнська дипломат≥¤ була досить активною. ” липн≥ 1946 р. вона
бере участь у ѕаризьк≥й мирн≥й конференц≥њ, у лютому 1947 р. укладаЇ мирн≥
договори з ≤тал≥Їю, –умун≥Їю, ”горщиною, Ѕолгар≥Їю та ‘≥нл¤нд≥Їю.
Ќа ƒунайськ≥й конференц≥њ 1948 p., що розгл¤дала питанн¤ про права судноплавства на
ƒунањ, украњнська делегац≥¤, п≥дтримуючи —–—–, виступила проти збереженн¤
конвенц≥њ 1921 p.,
¤ка забезпечувала прив≥лейоване становище в цьому рег≥он≥ недунайських
держав Ч —Ўј, јнгл≥њ та ‘ранц≥њ.
Ќав≥ть у розпал≥ Ђхолодноњ в≥йниї ”крањна ви¤вила певну дипломатичну
активн≥сть. ѕредставники ”–—– ув≥йшли до ¬сесв≥тньоњ –ади ћиру. ” вересн≥ 1951 р. у иЇв≥ в≥дбулас¤ перша ”крањнська
республ≥канська конференц≥¤ прихильник≥в миру. ”крањна п≥дтримала проханн¤ про
вступ до ќќЌ ÷ейлону та Ћаосу. ”крањнськ≥
дипломати в 50-х роках працювали в 16 м≥жнародних орган≥зац≥¤х,
п≥дписали 60 мирних угод ≥ конвенц≥й.
ћожна, звичайно, погоджуватис¤ чи не погоджуватис¤ з думкою зах≥дних
≥сторик≥в про те, що функц≥њ украњнського ћ≥н≥стерства закордонних справ були
тод≥ чисто Ђцеремон≥альними, декоративними та символ≥чнимиї, але гл≥д визнати:
оск≥льки ”крањна не була самост≥йною державою, то не могла мати незалежноњ
зовн≥шньоњ пол≥тики. Ќа вс≥й њњ м≥жнародн≥й д≥¤льност≥ лежить печать л≥м≥тованост≥. Ќаркомат закордонних справ республ≥ки
створювавс¤ ¤к зручний ≥ безв≥дмовний додатковий ≥нструмент дл¤ зд≥йсненн¤
зовн≥шньопол≥тичних нам≥р≥в кер≥вництва —–—–.
Ќа м≥жнародн≥й арен≥ ”крањна н≥коли не в≥дхил¤лас¤ в≥д позиц≥й, ¤к≥ займав
—–—–, що законом≥рно дл¤ ун≥тарноњ держави, де дом≥нуЇ монопол≥¤ центру щодо
зовн≥шньоњ пол≥тики. ƒоговори, в ¤ких було дос¤гнуто врегулюванн¤ територ≥альних
проблем ≥ кордон≥в ”крањни з ѕольщею ≥ „ехословаччиною 1945 p., п≥дписували представники
союзного Ќаркомату закордонних справ ≥ це вже при на¤вност≥ Ќаркомату
закордонних справ республ≥ки.
”крањн≥ формально було надано право встановленн¤ пр¤мих м≥жнародних
в≥дносин, у тому числ≥ обм≥н дипломатичними м≥с≥¤ми, але в≥дсутн≥сть реального
суверен≥тету, справжньоњ державност≥ республ≥ки робили це право незд≥йсненним
на практиц≥. “ому пропозиц≥њ ур¤д≥в јнгл≥њ (1947)
та —удану (1956) щодо встановленн¤ пр¤мих дипломатичних в≥дносин з
”крањною так ≥ залишилис¤ без в≥дпов≥д≥.
ќтже, основними причинами в≥дновленн¤ зовн≥шнього представництва ”–—– були,
з одного боку, намаганн¤ ц≥Їю акц≥Їю заспокоњти м≥жнародну громадську думку,
моб≥л≥зувати украњнський народ на завершенн¤ в≥йни ≥ в≥дбудову; нейтрал≥зувати
д≥њ нац≥онально-визвольних сил, ¤к≥ боролис¤ за в≥дродженн¤ незалежноњ
украњнськоњ держави; розколоти украњнську д≥аспору в зах≥дних державах, а з
≥ншого Ч бажанн¤ створити зручний ≥ безв≥дмовний додатковий ≥нструмент дл¤
зд≥йсненн¤ зовн≥шньопол≥тичних план≥в кер≥вництва —–—–. ’оча в основ≥
в≥дновленн¤ зовн≥шнього представництва ”–—– лежала певна децентрал≥зац≥¤ ≥ тому
цей крок союзного кер≥вництва був своЇр≥дною поступкою, все ж в≥н робивс¤ не в
б≥к л≥берал≥зац≥њ чи демократизац≥њ режиму, а навпаки, був спр¤мований на
посиленн¤ впливу тотал≥тарноњ держави у внутр≥шн≥й ≥ зовн≥шн≥й пол≥тиц≥. ÷е
було парадоксальне Ђпослабленн¤ дл¤ посиленн¤ї. ѕроте нав≥ть за цих обставин
сам вих≥д ”крањни наприк≥нц≥ ƒругоњ св≥товоњ в≥йни на м≥жнародну арену, њњ
вступ до ќќЌ мав велике значенн¤ дл¤ подальшоњ
розбудови украњнськоњ державност≥.
15.3.
ќсобливост≥
процесу в≥дбудови народного господарства ”крањни
¬≥дбудова народного господарства республ≥ки розпочалас¤ одразу ж п≥сл¤ визволенн¤
з-п≥д фашистськоњ окупац≥њ й особливо актив≥зувалас¤ в повоЇнний час. ¬≥дбудова
в ”крањн≥ мала низку особливостей, ¤к≥ в≥др≥зн¤ли њњ в≥д зах≥дних крањн.
Ќасамперед суттЇво в≥дм≥нними були масштаби збитк≥в, нанесених в≥йною. ”
республ≥ц≥ на руњни було перетворено 714 м≥ст ≥ селищ м≥ського
типу та понад 28 тис. с≥л, 16,15 тис. промислових п≥дприЇмств. ¬ ”крањн≥ залишилис¤
неушкодженими лише 19% довоЇнноњ к≥лькост≥ промислових п≥дприЇмств, тод≥ ¤к в
≤тал≥њ т≥льки 20% було зруйновано. «начно меншими, н≥ж у наш≥й республ≥ц≥, були
руйнац≥њ промислового потенц≥алу ≥ в ≥нших крањнах «аходу. якщо промислове
виробництво в ”крањн≥ 1945 р. становило лише 26% довоЇнного р≥вн¤, то в ≤тал≥њ Ч 30%, у ‘ранц≥њ Ч 38%, а р≥вень англ≥йськоњ
промисловоњ продукц≥њ вже 1946 р. дос¤г 90% в≥д р≥вн¤ 1937 р.
ѕом≥тно ускладнивс¤ процес в≥дбудови в республ≥ц≥ й голодом 1946Ч1947 pp. ¬икликана посухою 1946 р. загроза голоду не була своЇчасно нейтрал≥зована, а
навпаки, до зими 1946Ч1947 pp. дедал≥ б≥льше набувала рис справжнього голодомору.
—уттЇво пог≥ршили ситуац≥ю надм≥рно висок≥ ≥ нереальн≥ плани хл≥бозагот≥вель,
що мали пост≥йну тенденц≥ю до зб≥льшенн¤ (у липн≥ 1946 р. плани хл≥бозагот≥вель
було зб≥льшено з 340 до 360 млн. пуд≥в); велик≥ обс¤ги експорту хл≥ба ≥
продукт≥в тваринництва на кордон; посилилос¤ крим≥нальне пересл≥дуванн¤
Ђрозкрадач≥в хл≥баї, ¤к≥, зг≥дно з≥ статтею 131
онституц≥њ
—–—–, 1936 р. квал≥ф≥кувалис¤ ¤к Ђвороги
народуї.
ƒо л≥та 1947 р. в ”крањн≥ було
зареЇстровано майже 1 млн. хворих дистроф≥Їю.
атастроф≥чне становище з продовольством у республ≥ц≥ могли вр¤тувати державн≥
попички зерна. ѕроте на неодноразов≥ звертанн¤ першого секретар¤ ѕ(б)” ћ.
’рущова —тал≥н в≥дпов≥дав: Ђ“и м'¤кот≥лий! “ебе обдурюють, вони грають на твоњй
сентиментальност≥. ¬они хочуть, щоб ми витратили наш≥ державн≥ запасиї.
ћ≥н≥мальну допомогу продовольством ”крањна все ж одержала, але це не могло
в≥двернути катастрофу. ” 16 сх≥дних, а також ≤змањльськ≥й та „ерн≥вецьк≥й област¤х республ≥ки 1946 р. померло майже 282
тис., а 1947 р. Ч понад 528 тис. ос≥б.
√олод значно ускладнив ≥ без того важкий процес в≥дбудови. —корочувалис¤
трудов≥ ресурси, треба було поповнювати кап≥таловкладенн¤ в с≥льське
господарство. Ќегативно вплинув голод ≥ на моральний стан сусп≥льства, що
поставило ”крањну в ще б≥льш невиг≥дн≥ умови пор≥вн¤но ≥з зах≥дними крањнами.
’арактерною особлив≥стю в≥дбудовчих процес≥в у —–—– та ”крањн≥, зокрема,
була опора на внутр≥шн≥ ресурси ≥ сили, а не спод≥ванн¤ на зовн≥шню допомогу. «
метою зм≥цненн¤ своњх позиц≥й у ™вроп≥ —Ўј
п≥сл¤ ƒругоњ
св≥товоњ в≥йни проголосили Ђплан ћаршаллаї.
јмериканською
програмою ф≥нансовоњ допомоги було охоплено 16
зах≥дноЇвропейських
держав, ¤ким було асигновано 1948Ч1952 pp. 13,3 млрд. дол. 3 ≥деолог≥чних мотив≥в —–—–, а п≥д його тиском ще де¤к≥ крањни ÷ентральноњ ≥
ѕ≥вденно-—х≥дноњ ™вропи в≥дмовилис¤ в≥д участ≥ в Ђплан≥ ћаршаллаї.
”крањна, ¤к частина —–—–, ≥ зах≥дн≥ держави обрали суттЇво в≥дм≥нн≥ модел≥
в≥дбудовчого процесу. якщо на «аход≥ в≥дбудова зд≥йснювалас¤ в так≥й
посл≥довност≥: стаб≥л≥зац≥¤ нац≥ональноњ валюти, в≥дбудова ≥нфраструктури
(дор≥г, засоб≥в зв'¤зку та ≥н.), розвиток с≥льського господарства та легкоњ
промисловост≥, реконструкц≥¤ ≥ техн≥чне переозброЇнн¤ важкоњ ≥ндустр≥њ, то в
рад¤нськ≥й економ≥ц≥ посл≥довн≥сть фаз була ≥ншою. —тавка робилас¤ насамперед
на в≥дновленн¤ роботи важкоњ промисловост≥ Ч
основи
воЇнно-промислового комплексу, на економ≥ю та накопиченн¤ ф≥нанс≥в та ресурс≥в
за рахунок с≥льського господарства, легкоњ промисловост≥ та соц≥альноњ сфери.
ѕроцес в≥дбудови зд≥йснювавс¤ централ≥зовано, на основ≥ Їдиного
загальносоюзного плану. ÷≥каво, що у ‘ранц≥њ теж зд≥йснювалос¤ державне
регулюванн¤ економ≥ки, так зване кап≥тал≥стичне Ђпрограмуванн¤ї, але воно мало
лише рекомендац≥йний, але не обов'¤зковий, ¤к у —–—–, характер.
≈коном≥ка ”крањни, на в≥дм≥ну в≥д зах≥дних крањн, у повоЇнний час
в≥дбудовувалас¤ ≥ добудовувалас¤ не ¤к самост≥йний, замкнутий ≥ самодостатн≥й
комплекс, а ¤к частина загальносоюзноњ економ≥чноњ системи. р≥м того, дол¤
республ≥ки в обс¤з≥ загальносоюзного виробництва суттЇво впала з 18% у
довоЇнний пер≥од до 7% 1945 р. Ќадал≥, попри бурхливий розвиток, украњнська
промислов≥сть вже не зможе повернути соб≥ м≥сце одноос≥бного л≥дера, оск≥льки
нов≥ ≥ндустр≥альн≥ центри, що виникли за ”ралом, будуть розвиватис¤ значно
швидшими темпами.
¬ажливим чинником в≥дбудовчих процес≥в в ”крањн≥ була командна система.
—аме вона давала змогу в короткий час моб≥л≥зовувати значн≥ матер≥альн≥ та
людськ≥ ресурси, швидко перекидати њх з одного к≥нц¤ крањни в ≥нший та
концентрувати на в≥дбудов≥ чи побудов≥ певного об'Їкта. ќсоблив≥стю рад¤нськоњ
економ≥ки була непропорц≥йно велика роль у н≥й ≥деолог≥њ, ¤ка ви¤вл¤лас¤ в
широкомасштабних моб≥л≥зац≥йно-пропагандистських заходах Ч рухах передовик≥в ≥
новатор≥в, соц≥ал≥стичному змаганн≥. якщо 1946 р. соц≥ал≥стичним змаганн¤м за
дострокове виконанн¤ п'¤тир≥чного плану та п≥двищенн¤ продуктивност≥ прац≥ було
охоплено 80% роб≥тник≥в ≥ службовц≥в ”крањни, то наприк≥нц≥ 1948 р. Ч вже 90%.
’арактерною рисою стратег≥њ рад¤нського кер≥вництва и процес≥ в≥дбудови було поверненн¤ до довоЇнноњ модел≥
розвитку народного господарства. ¬ основ≥ ц≥Їњ модел≥ лежала прим≥тивна схема
≥ндустр≥ал≥зац≥њ, що спиралас¤ на †пр≥оритетний
розвиток к≥лькох базових галузей важкоњ промисловост≥ ≥ зд≥йснювалас¤ за рахунок
нещадноњ експлуатац≥њ с≥льського господарства. ” 1946Ч1950 pp. на потреби важкоњ промисловост≥
було направлено 80% кап≥таловкладень. ÷е, безумовно,
давало ефект у галуз¤х, ор≥Їнтованих на воЇнно-промисловий комплекс
(електроенергетика, металург≥¤, машинобудуванн¤ тощо), але водночас гальмувало
та деформувало процес виробництва споживчих товар≥в та розвиток с≥льського
господарства.
ѕовоЇнне село, ¤ке ф≥нансувалос¤ за залишковим принципом (не б≥льше 7%
загального обс¤гу асигнувань), мусило виконати щонайменше три завданн¤:
забезпечити потреби промисловост≥ в сировин≥, вир≥шити проблему постачанн¤ м≥ст
продовольством, виростити достатню к≥льк≥сть с≥льськогосподарськоњ продукц≥њ
дл¤ експорту њњ крањни —х≥дноњ ™вропи. Ќамагаючись виконати ц≥ широкомасштабн≥
завданн¤ в умовах хрон≥чноњ нестач≥ кошт≥в, оф≥ц≥йна влада практикуЇ традиц≥йн≥
командн≥ методи: посиленн¤ тиску на село, наведенн¤ жорсткого пор¤дку Ч
кампан≥¤ в справ≥ л≥кв≥дац≥њ порушень колгоспного статуту (1946); пр¤м≥
репрес≥њ Ч депортац≥њ до —иб≥ру Ђос≥б, ¤к≥ зл≥сно ухил¤ютьс¤ в≥д трудовоњ
д≥¤льност≥ в с≥льському господарств≥ї (з 1948); спроби структурноњ перебудови
орган≥зац≥њ с≥льськогосподарського виробництва Ч пол≥тика укрупненн¤ колгосп≥в
(1950).
÷≥ною величезного напруженн¤ ф≥зичних ≥ духовних сил усього народу народне
господарство ”крањни за короткий строк було в≥дбудоване. ” роки першоњ
повоЇнноњ п'¤тир≥чки в≥дновили роботу 22 доменн≥, 43 мартен≥вськ≥ печ≥ й 46
прокатних стан≥в, почали функц≥онувати реконструйован≥ металург≥йн≥ заводи Ђјзовстальї, Ђ«апор≥жстальї, раматорський, ™нак≥Ївський. р≥м того, промисловий потенц≥ал республ≥ки
поповнивс¤ низкою нових п≥дприЇмств. ќбс¤г валовоњ продукц≥њ промисловост≥
ус≥Їњ ”крањни прот¤гом 1946Ч1950 pp. зб≥льшивс¤ в 4,4 раза ≥
перевищив р≥вень 1940 р. на 15% (проте, на думку сучасних фах≥вц≥в, довоЇнного
р≥вн¤ вдалос¤ дос¤гти т≥льки в наступн≥й, п'¤т≥й п'¤тир≥чц≥ (1951Ч1955)1. ”
крањнах «аходу процес в≥дбудови йшов значно швидше. “ак, в јнгл≥њ довоЇнного
обс¤гу промислового виробництва було дос¤гнуто 1947 p., 1951 p. його перевищено на 31%,
у ‘ранц≥њ Ч 1948 р., а в ≤тал≥њ Ч 1950 р.
ƒо к≥нц¤ четвертоњ п'¤тир≥чки питома вага вироблених в ”крањн≥
найважлив≥ших вид≥в продукц≥њ промисловост≥ в загальносоюзному обс¤з≥
становила: чавуну Ч 47,8%, стал≥ Ч 30,6%, прокату Ч 33,2%, зал≥зноњ руди Ч 53%.
” 50-х роках республ≥ка знову стала одн≥Їю з пров≥дних ≥ндустр≥альних крањн
™вропи. ¬одночас значно в≥дстаЇ легка промислов≥сть (1950 р. њњ валова продукц≥¤ становила лише 79% р≥вн¤ 1940 р.) ≥ с≥льське
господарство (в≥дпов≥дно Ч 91%).
ќтже, в≥дбудова народного господарства ”крањни суттЇво в≥др≥зн¤Їтьс¤ в≥д
в≥дбудовчих процес≥в крањн «аходу. «битки, нанесен≥ в≥йною республ≥ц≥, були
значно б≥льшими, н≥ж на «аход≥. ”складнив ситуац≥ю голод 1946Ч 1947 pp. ¬≥дбудова в ”крањн≥
зд≥йснювалас¤ власними силами без зовн≥шньоњ допомоги, а зах≥дн≥ крањни активно
використовували асигнуванн¤, що надавалис¤ —Ўј
в≥дпов≥дно
до Ђплану ћаршаллаї. ’арактерними рисами
в≥дбудовчих процес≥в в ”крањн≥ були пр≥оритетний розвиток важкоњ промисловост≥,
активна роль командноњ системи, значна заангажован≥сть
в економ≥чн≥й сфер≥ ≥деолог≥чного фактора.
15.4.
–≥вень
житт¤ та побуту населенн¤
ƒемограф≥чний розвиток ”крањни в повоЇнний пер≥од характеризуЇтьс¤
скороченн¤м трудових ресурс≥в (на територ≥њ республ≥ки п≥д час окупац≥йного
режиму було знищено майже 3,9 млн. мирних жител≥в, вивезено
понад 2,2 млн. ос≥б до Ќ≥меччини, частина з них
загинула, а 200 тис. ос≥б, побоюючись
стал≥нського режиму, так ≥ не повернулас¤); загальними втратами у роки в≥йни
(загинув кожен шостий житель ”крањни).
«ак≥нченн¤ в≥йни дало поштовх значним м≥грац≥¤м населенн¤. ќсновними
формами цих м≥грац≥й були демоб≥л≥зац≥¤ (ув≥льненн¤ в≥йськовослужбовц≥в ≥з
збройних сил), реевакуац≥¤ (поверненн¤ населенн¤ у м≥сцев≥сть, зв≥дки воно було
вивезене у зв'¤зку ≥з загрозою воЇнних д≥й), репатр≥ац≥¤ (поверненн¤ на
батьк≥вщину в≥йськовополонених ≥ цив≥льних ос≥б, що опинилис¤ за межами своЇњ
крањни внасл≥док в≥йни), депортац≥¤ (примусове виселенн¤ з м≥сц¤ проживанн¤
ос≥б, ¤к≥ визнан≥ соц≥альне небезпечними). «начний в≥дбиток на демограф≥чному
розвитку ”крањни залишили процес входженн¤ до складу —–—– зах≥дноукрањнських
земель та голод 1946Ч1947 pp. „ерез демограф≥чн≥ зм≥ни 40-х рок≥в населенн¤ республ≥ки
≤ї 1951 р. становило 37,2 млн. ос≥б, що на 4,1 млн.
менше, н≥ж у
довоЇнному 1940 р.
” повоЇнний пер≥од соц≥альна пол≥тика рад¤нського кер≥вництва була
надзвичайно суперечливою: з одного боку, було введено 8-годинний робочий день,
в≥дм≥нено обов'¤зков≥ понадурочн≥ роботи, в≥дновлено чергов≥ та додатков≥
в≥дпустки, з ≥ншого Ч саме 1946 р. починаЇтьс¤ поверненн¤ до вольових метод≥в
кер≥вництва промислов≥стю (прийн¤то дек≥лька постанов, ¤к≥ закр≥плювали
роб≥тник≥в на п≥дприЇмствах, необірунтовано в дек≥лька раз≥в зб≥льшували норми
вироб≥тку). ” 1946 р. почавс¤ широкомасштабний
наступ на присадибн≥ господарства сел¤н. ѕрикриваючись гаслом Ђборотьби з
порушенн¤ми колгоспного статутуї, оф≥ц≥йна влада забирала в сел¤н землю в
колгоспний фонд, наполегливо рекомендувала продати держав≥ др≥бну худобу,
обкладала ≥ндив≥дуальн≥ сел¤нськ≥ господарства високими грошовими та натуральними
податками. ƒ≥йшло до того, що 21 лютого 1948 р. ѕрезид≥¤ ¬ерховноњ –ади —–—–
прийн¤ла таЇмний ”каз ≤≤ро виселенн¤ з ”крањнськоњ
–—– ос≥б, ¤к≥ зл≥сно ухил¤ютьс¤ в≥д трудовоњ д≥¤льност≥ в с≥льському
господарств≥ ≥ ведуть антигромадський, паразитичний спос≥б житт¤ї. ÷ей документ
мав серйозн≥ насл≥дки. ” 1948Ч 1950рр. на його п≥дстав≥
зборами колгоспник≥в було оголошено 12 тис. Ђгромадських
вирок≥вї, жертвам ¤ких загрожувала депортац≥¤ до —иб≥ру та ≥нших в≥ддалених
м≥сць —–—–.
Ќезважаючи на посиленн¤ тиску на село, продовольча проблема в повоЇнн≥ роки
залишалас¤ гострою. Ћише в грудн≥ 1947 р. було прийн¤то
постанову –ади ћ≥н≥стр≥в —–—– та ÷ ¬ ѕ(б) про в≥дм≥ну карток
на продовольч≥ та промислов≥ товари та перех≥д до продажу њх у в≥дкрит≥й
торг≥вл≥ за Їдиними державними роздр≥бними ц≥нами. ¬одночас ≥з скасуванн¤м
картковоњ системи було проведено грошову реформу, що мала на мет≥ л≥кв≥дац≥ю
насл≥дк≥в в≥йни у ф≥нансово-грошов≥й сфер≥ та упор¤дкуванн¤ вс≥Їњ ф≥нансовоњ
системи. ÷≥ ур¤дов≥ д≥њ мали неоднозначн≥ насл≥дки. «окрема, скасуванн¤
картковоњ системи було, безумовно, ¤вищем позитивним, св≥дченн¤м певноњ
стаб≥л≥зац≥њ народного господарства. ѕроте п≥сл¤ 1947 р. зароб≥тна плата
б≥льшоњ частини населенн¤, що п≥двищилас¤ лише наполовину, суттЇво в≥дставала
в≥д нових державних ц≥н, ¤к≥ майже втрич≥ перевищували довоЇнний р≥вень.
¬насл≥док цього склалас¤ парадоксальна ситуац≥¤: повоЇнн≥ прилавки ломилис¤ в≥д
дел≥катес≥в (≥кра, риба, м'¤сопродукти тощо), але н≥ черг, н≥ особливого попиту
на ц≥ товари не було.
Ќеоднозначно вплинула на життЇвий р≥вень населенн¤ ≥ грошова реформа. « одного боку, вона привела
грошову масу, що перебувала в об≥гу, у в≥дпов≥дн≥сть до потреб господарства;
зд≥йснила переоц≥нку трудових заощаджень населенн¤ в ощадкасах на п≥льгових
умовах (до 3 тис. крб. обм≥н грошових знак≥в зд≥йснювавс¤ 1:1); знец≥нила
грошов≥ накопиченн¤ спекул¤нт≥в. « ≥ншого боку, грошова реформа бол¤че вдарила
по сел¤нству, ¤ке збер≥гало грош≥, головним чином, вдома ≥ було змушене
зд≥йснювати обм≥н у розрахунку 1:10.
Ќадзвичайно гострою в повоЇнний пер≥од була житлова проблема. ѕ≥д час в≥йни
було зруйновано тис¤ч≥ населених пункт≥в, знищено понад 40 млн. м2 житла Ч 50% довоЇнного фонду. ÷е змушувало м≥льйони людей тривалий
час жити у нап≥взруйнованих будинках, бараках, нап≥вп≥двальних прим≥щенн¤х,
земл¤нках.
Ќегативно впливали на життЇвий р≥вень населенн¤ так≥ притаманн≥ командн≥й
економ≥ц≥ риси, ¤к деформований та упов≥льнений розвиток легкоњ та харчовоњ
промисловост≥, непропорц≥йно низька частка зароб≥тноњ плати роб≥тник≥в ≥
службовц≥в у нац≥ональному доход≥, неекв≥валентний обм≥н м≥ж м≥стом ≥ селом
(ц≥ни на продукц≥ю с≥льського господарства св≥домо занижувалис¤).
ќтже, у повоЇнний пер≥од склад населенн¤ ”крањни формувавс¤ п≥д активним
впливом м≥грац≥йних процес≥в (демоб≥л≥зац≥¤, реевакуац≥¤, репатр≥ац≥¤,
депортац≥¤). ” цей час рад¤нське кер≥вництво, зробивши ставку на пр≥оритетний
розвиток важкоњ промисловост≥, законсервувало низький р≥вень житт¤ труд¤щих.
15.5.
–ад¤н≥зац≥¤ зах≥дних областей ”крањни
ѕроцес в≥дбудови у Ђвозз'Їднанихї районах ”–—– проходив набагато складн≥ше,
н≥ж на сход≥ республ≥ки. ÷е було зумовлено низкою причин: значними руйнац≥¤ми, завданими
фашистською агрес≥Їю; слабк≥стю економ≥чного потенц≥алу рег≥ону (у
промисловост≥ √аличини було зад≥¤но лише 4% населенн¤); особливост¤ми
ментал≥тету зах≥дних украњнц≥в, ¤к≥ неоднозначно сприймали соц≥ал≥стичн≥
перетворенн¤, що в≥дбувалис¤ водночас з процесом в≥дбудови; пасивним та
активним опором нововведенн¤м значноњ частини м≥сцевого населенн¤ та ≥н.
—уть перетворень у зах≥дних област¤х ”–—– пол¤гала в тому, щоб продовжити ≥
завершити соц≥ал≥стичну перебудову Ђвозз'Їднанихї земель, тобто, ¤к зазначаЇ
≥сторик ќ. —убтельний, привести зах≥дних украњнц≥в у в≥дпов≥дн≥сть з рад¤нською
системою та њхн≥ми сп≥вв≥тчизниками. « ц≥Їю метою в «ах≥дн≥й ”крањн≥ швидкими
темпами мали бути зд≥йснен≥ ≥ндустр≥ал≥зац≥¤, колектив≥зац≥¤, культурна
революц≥¤, утвердженн¤ влади орган≥в диктатури пролетар≥ату. ¬с≥ ц≥ процеси ≥
мали створити умови дл¤ остаточноњ ≥нкорпорац≥њ (включенн¤ до складу)
зах≥дноукрањнського рег≥ону до —–—–.
’арактер зм≥н, що в≥дбулис¤ в процес≥ в≥дбудови на територ≥њ «ах≥дноњ
”крањни, неоднозначний. ѕройшла докор≥нна модерн≥зац≥¤ економ≥чного потенц≥алу
рег≥ону. ” роки четвертоњ п'¤тир≥чки в зах≥дних област¤х ”крањни було зд≥йснено
суттЇву реконструкц≥ю старих завод≥в ≥ фабрик. ¬≥дбудовано та споруджено понад 2,5 тис. великих ≥ середн≥х промислових п≥дприЇмств. ќбс¤г
валовоњ продукц≥њ промисловост≥ прот¤гом 1946Ч1950 pp. зр≥с у 3,2 раза.
ѕроцес ≥ндустр≥ал≥зац≥њ у Ђвозз'Їднанихї земл¤х мав своњ особливост≥.
ѕо-перше, значно вищ≥, н≥ж у сх≥дних рег≥онах ”–—– темпи промислового
розвитку. якщо 1940 р. п≥дприЇмства зах≥дних областей
становили 4,7% загальноњ к≥лькост≥ п≥дприЇмств
”крањни, то 1949 р. Ч вже
12,6% (у важк≥й промисловост≥ Ч в≥дпов≥дно 8,1 ≥ 16,8%).
ѕо-друге, суттЇв≥ ¤к≥сн≥ зм≥ни в традиц≥йних галуз¤х зах≥дноукрањнських областей.
якщо ран≥ше л≥сова промислов≥сть краю вивозила за меж≥ рег≥ону майже всю л≥сову
сировину в непереробному або нап≥впереробному
вигл¤д≥, то тепер њњ продукц≥¤ стала базою дл¤ розвитку м≥сцевих галузей Ч
деревообробноњ, паперовоњ, х≥м≥чноњ (”жгородський диктово-меблевий ≥
ћукач≥вський меблевий комб≥нати, —вал¤вський
л≥сох≥м≥чний завод, картонна фабрика у Ћьвов≥ та ≥н.).
ѕо-третЇ, по¤ва нових галузей промисловост≥: машинобуд≥вноњ та
приладобуд≥вноњ Ч на Ћьв≥вщин≥; взуттЇвоњ та трикотажноњ Ч у ѕрикарпатт≥;
рибопереробноњ Ч в ≤змањльськ≥й област≥ та ≥н.
ѕо-четверте, в≥дкритт¤ в зах≥дноукрањнському рег≥он≥ значних родовищ
корисних копалин: 1946Ч1949 pp. у ƒрогобицьк≥й област≥ розв≥дан≥ ”герське,
Ѕ≥льче-¬олицьке та –удковське
газов≥ родовища, що мали не лише республ≥канське, а й союзне значенн¤. ” 1948 р. завершено буд≥вництво найпотужн≥шого в т≥ часи в —–—–
та ™вроп≥ маг≥стрального газопроводу ƒашаваЧ ињв, а 1951 р. зах≥дноукрањнський газ
почала отримувати ћосква.
ѕом≥тний прорив у промисловому розвитку зах≥дноукрањнських земель
супроводжувавс¤ ≥ негативними чинниками. —кроЇна за стал≥нською моделлю
≥ндустр≥¤ краю переймала й успадковувала традиц≥йн≥ њњ вади: диспропорц≥йний
розвиток, що ви¤вл¤вс¤ у в≥дставанн≥ легкоњ та харчовоњ галузей промисловост≥,
дом≥нуванн¤ к≥льк≥сних показник≥в над ¤к≥сними, в≥дсутн≥сть зак≥нченого
технолог≥чного циклу, залежн≥сть в≥д союзного центру та ≥н.
≈коном≥чна модерн≥зац≥¤ потребувала значноњ к≥лькост≥ осв≥чених
квал≥ф≥кованих роб≥тник≥в. “ому велика увага п≥д час перетворень у
зах≥дноукрањнських земл¤х прид≥л¤лас¤ питанн¤м осв≥ти. јктивна боротьба з
неграмотн≥стю, розширенн¤ мереж≥ початковоњ та вищоњ осв≥ти давали змогу
рад¤нськ≥й влад≥ не т≥льки завойовувати симпат≥њ зах≥дних украњнц≥в, а й
створювати передумови дл¤ по¤ви нового покол≥нн¤ зах≥дноукрањнськоњ
≥нтел≥генц≥њ, спираючись на ¤ку можна було б значно посилити св≥й вплив на
м≥сцеве населенн¤. ” 1950/51 навчальному роц≥ в школах
зах≥дних областей республ≥ки вже працювало понад 60 тис.
вчител≥в, тобто майже у ш≥сть раз≥в б≥льше, н≥ж у довоЇнний пер≥од. ѕочатковою
осв≥тою було охоплено вс≥х д≥тей шк≥льного в≥ку, к≥льк≥сть учн≥в у 5Ч10 класах
зб≥льшилас¤ майже втрич≥. Ќаприк≥нц≥ 1950
р. в «ах≥дн≥й
”крањн≥ функц≥онувало 25 вуз≥в Ч у 1,5 раза б≥льше, н≥ж 1940 р. ≥льк≥сть студент≥в за цей час зб≥льшилас¤ майже в 10 раз≥в. ќднак зростанн¤ осв≥тнього р≥вн¤
супроводжувалос¤ активною русиф≥кац≥Їю: 1953 р. навчанн¤ у вс≥х вузах «ах≥дноњ
”крањни велос¤ переважно рос≥йською мовою.
ќсоблив≥стю пол≥тичного житт¤ в зах≥дному рег≥он≥ було формальне
представництво у владних структурах м≥сцевого населенн¤, ¤ке, ¤к правило,
висувалос¤ на другор¤дн≥ посади ≥ могло певною м≥рою активно впливати на
розвиток под≥й лише на р≥вн≥ села або району. Ќаселенн¤ «ах≥дноњ ”крањни
насторожено ставилос¤ до комун≥стичноњ парт≥њ ≥ тому 1950 р. ≥з 23 тис. член≥в льв≥вськоњ
обласноњ орган≥зац≥њ воно становило лише 10%.
« огл¤ду на
це, глибоко законом≥рно, що у номенклатур≥ обком≥в парт≥њ .«ах≥дноњ ”крањни, у
чињх руках фактично зосереджувалас¤ вс¤ повнота влади в рег≥он≥, м≥сцев≥
прац≥вники становили т≥льки 12,1%.
–адикальн≥ соц≥ально-економ≥чн≥ зрушенн¤ в≥дбувалис¤ в с≥льському
господарств≥ зах≥дноукрањнських областей. ўе 1944 р. було в≥дновлено процес примусовоњ форсованоњ колектив≥зац≥њ. Ќа початку 1946 р. у «ах≥дн≥й ”крањн≥ нал≥чувалос¤ 158 колгосп≥в, 1948 р. Ч 1762, 1949 р. Ч 6098,
1950 р. Ч 7190 (колгоспи об'Їднували за одними джерелами 93%, за ≥ншими Ч 98% сел¤нських господарств).
Ќа початку 50-х рок≥в суц≥льна колектив≥зац≥¤ в зах≥дноукрањнських земл¤х
була в основному завершена. ≤ хоча з високих трибун ≥ в оф≥ц≥йних державних та
парт≥йних постановах неодноразово наголошувалос¤ на необх≥дност≥ дотримуватис¤
принцип≥в поступовост≥ та добров≥льност≥, застер≥галос¤ проти надм≥рноњ
посп≥шност≥, па практиц≥ дом≥нували форсован≥ темпи ≥ примус. —итуац≥¤
ускладнювалас¤ ≥ тим, що колектив≥зац≥¤ зд≥йсню-≤шлас¤ без врахуванн¤ м≥сцевоњ
специф≥ки, особливостей ментал≥тету зах≥дних украњнц≥в, пол≥тичноњ ситуац≥њ в
рег≥он≥. «вичними методами зд≥йсненн¤ соц≥ал≥стичних перетворень стали тиск,
терор, масов≥ репрес≥њ, депортац≥њ населенн¤.
ўоб остаточно зламати оп≥р нововведенн¤м з боку зах≥дноукрањнського
населенн¤, рад¤нська влада повела активну боротьбу проти ”крањнськоњ
греко-католицькоњ церкви (”√ ÷), ¤ка була одним з важливих чинник≥в
сусп≥льно-пол≥тичного житт¤ цього рег≥ону. ¬ умовах тривалоњ украњнськоњ
бездержавност≥ ”√ ÷ поступово перетворилас¤ на традиц≥йного посередника м≥ж
украњнц¤ми й оф≥ц≥йною владою, духовну опору ≥ натхненника
нац≥онально-визвольноњ боротьби, зв'¤зуючу ланку м≥ж зах≥дноукрањнським
рег≥оном ≥ «аходом. ¬она була впливовою, широкорозгалуженою структурою. ƒо
встановленн¤ рад¤нськоњ влади в «ах≥дн≥й ”крањн≥ греко-католицька церква
складалас¤ ≥з 3040 параф≥й, 4440 церков, духовноњ академ≥њ, 5 духовних
сем≥нар≥й, 2 шк≥л ≥ 127 монастир≥в. «а нею йшло понад 5 млн. в≥руючих.
–озгортанню наступу на ”√ ÷ спри¤ли ≥ смерть митрополита ј. Ўептицького
(листопад 1944 p.), ≥ повоЇнне загостренн¤ в≥дносин «аходу ≥ —ходу, що
поступово переросло в Ђхолодну в≥йнуї. Ќамагаючись знайти сп≥льну мову з
пануючим режимом ≥ уникнути кровопролитт¤ в зах≥дноукрањнському рег≥он≥,
наступник Ўептицького митрополит …. —л≥пий надсилаЇ в грудн≥ 1944 р. до ћоскви
делегац≥ю ”√ ÷. ÷ю делегац≥ю прийн¤в голова –ади в справах рел≥г≥йних культ≥в
при –аднарком≥ —–—– полковник державноњ безпеки ≤.
ѕол¤нський. ѕ≥д час зустр≥ч≥ представники ”√ ÷ ознайомили його з житт¤м церкви,
проголосили зверненн¤ …. —л≥пого Ђƒо духовенства ≥ в≥руючихї, де м≥стилис¤
заклики до бандер≥вц≥в Ђвернутис¤ з неправильного шл¤хуї; передали 100 тис. крб. у фонд „ервоного хреста на оборону крањни.
ƒемонструючи свою ло¤льн≥сть до режиму, один з представник≥в греко-католик≥в
все ж зауважив, що в зах≥дному рег≥он≥ будь-¤к≥ зм≥ни необх≥дно Ђробити
обережної. Ќе бажаючи вступати у конфл≥кт з ”√ ÷ п≥д час в≥йни, стал≥нське
кер≥вництво пооб≥ц¤ло греко-католикам в≥льне в≥дправленн¤ богослуж≥нь.
ѕроте вже в середин≥ березн¤ 1945 р. з'¤вл¤Їтьс¤ детальна
≥нструкц≥¤ л≥кв≥дац≥њ ”√ ÷, п≥д ¤кою сто¤в п≥дпис: Ђ—о всеми меропри¤ти¤ми согласен ». —талинї. ƒ≥ючи за ≥нструкц≥Їю, органи держбезпеки у кв≥тн≥ заарештували
вс≥х украњнських греко-католицьких Їпископ≥в на чол≥ з митрополитом …. —л≥пим.
” короткий час було л≥кв≥довано церковн≥ осв≥тн≥ установи, розгромлено
митропол≥ю та Їпарх≥альн≥ управл≥нн¤. ѕроведено арешти серед монах≥в, монашок
та духовенства Ч понад 2 тис. ос≥б.
ѕри спри¤нн≥ Ќ ¬— було створено ≥н≥ц≥ативну групу, до складу ¤коњ ув≥йшли
в≥дом≥ рел≥г≥йн≥ д≥¤ч≥ √. остельник, ћ. ћельник, ј. ѕельвецький, що мала на мет≥ розрив ун≥њ з –имом та
возз'Їднанн¤ греко-католицькоњ церкви з –ос≥йською православною церквою. 8Ч10 березн¤ 1946 р. Ђ≥н≥ц≥ативна групаї
скликала —обор у Ћьвов≥ в храм≥ св. ёра,
у ¤кому
вз¤ли участь 214 св¤щеник≥в ≥ 19 св≥тських ос≥б. «г≥дно з р≥шенн¤ми цього
з≥бранн¤ Ѕрестська ун≥¤ 1596 р. скасовувалас¤, а греко-католицька церква
Ђвозз'Їднувалас¤ї з –ос≥йською православною церквою.
«а таким самим сценар≥Їм розгорталис¤ под≥њ ≥ в «акарпатт≥. ” повоЇнний
пер≥од до липн¤ 1947 р. в≥д украњнськоњ
Їпарх≥њ тут в≥д≥брали 73 церкви, 15 св¤щеник≥в було вислано до —иб≥ру, трьох убили, а 36 втекло. ” цьому ж роц≥ було вчинено замах (влаштовано
автокатастрофу) на мукач≥вського украњнського Їпископа √. –омжу,
¤кого п≥зн≥ше отруњли в л≥карн≥. ѕ≥сл¤ цього закрили ус≥ греко-католицьк≥
церкви в ћукач≥вськ≥й Їпарх≥њ, засудили до р≥зних строк≥в ув'¤зненн¤ 50 св¤щеник≥в. Ќасл≥дком ус≥х цих акц≥й було урочисте
проголошенн¤ в серпн≥ 1949 р. ћосковським патр≥архатом Ђдобров≥льного
возз'Їднанн¤ мукач≥вськоњ Їпарх≥њ з –ос≥йською православною церквоюї.
Ћ≥кв≥дац≥¤ ”крањнськоњ греко-католицькоњ церкви була частиною плану,
спр¤мованого на орган≥зац≥ю всеб≥чноњ енерг≥йноњ в≥дс≥ч≥ наступаючому ¬атикану
≥ зм≥цненню рад¤нськоњ влади в зах≥дноукрањнських земл¤х. ÷¤ л≥кв≥дац≥¤ стала
можливою через ослабленн¤ в повоЇнний пер≥од греко-католицькоњ церкви;
загостренн¤ в≥дносин м≥ж «аходом ≥ —ходом, ¤ке переросло в Ђхолодну в≥йнуї,
смерть л≥дера ”√ ÷ ј. Ўептицького.
ќтже, суть повоЇнних сусп≥льних перетворень у зах≥дних област¤х ”крањни
пол¤гала в продовженн≥ та завершенн≥ соц≥ал≥стичноњ перебудови Ђвозз'Їднанихї
земель. Ўл¤хом активноњ Ђрад¤н≥зац≥њї планувалос¤
в≥дт≥снити Ђстареї (звичањ, рел≥г≥ю, орган≥зац≥ю прац≥, сусп≥льн≥ структури,
л≥дер≥в та ≥н.) ≥ ствердити Ђновеї з метою Ђорган≥чногої приЇднанн¤ цього
рег≥ону до складу —–—–.
15.6.
Ѕоротьба
ќ”ЌЧ”ѕј з рад¤нською репресивною машиною
Ћ≥кв≥дац≥¤ греко-католицькоњ церкви, насильницька колектив≥зац≥¤, масов≥
депортац≥њ викликали оп≥р д≥¤м влади з боку м≥сцевого зах≥дноукрањнського населенн¤.
ќрган≥зуючим ¤дром ≥ ударною силою цього опору стали формуванн¤ ”ѕј. њњ
д≥¤льн≥сть у повоЇнний пер≥од умовно можна под≥лити на два етапи, що суттЇво
в≥др≥зн¤ютьс¤ один в≥д одного тактичною л≥н≥Їю. якщо зм≥стом першого етапу (1945Ч1946) було в≥дкрите протисто¤нн¤ великих з'Їднань,
ар'Їргардн≥ боњ, то на другому (1947Ч
1950) Ч починаЇ
переважати п≥дп≥льна боротьба, удари невеликих бойових груп, затухаюча
активн≥сть.
ѕ≥сл¤ зак≥нченн¤ ƒругоњ св≥товоњ в≥йни кер≥вництво ”ѕј вважало, що
з≥ткненн¤ «аходу ≥ —–—– неминуче, ≥ тому своЇ основне завданн¤ вбачало в тому,
щоб не дати змоги рад¤нськ≥й влад≥ швидко закр≥питис¤ в зах≥дноукрањнському
рег≥он≥. Ќа цьому етап≥ загони ”ѕј тримали п≥д своњм контролем досить значну
територ≥ю Ч майже 150 тис. км2, на ¤к≥й намагалис¤ створити альтернативн≥ рад¤нським органам
влади нац≥онально-державн≥ структури. ‘ормуванн¤ повстанц≥в мали у своЇму
склад≥ кавалер≥йськ≥ та артилер≥йськ≥ частини. јктивн≥сть ”ѕј була ще досить
високою: так, за перше п≥вр≥чч¤ 1945 р. було зд≥йснено 2207 збройних акц≥й (в≥дплатних акт≥в, диверс≥й на зал≥зниц≥
та шосейних дорогах, напади на районн≥ центри тощо). ” в≥дпов≥дь стал≥нський
режим пров≥в 9238 каральних операц≥й, п≥д час ¤ких
було вбито 34 тис. повстанц≥в ≥ 46 тис. захоплено в полон. ” кривавому протисто¤нн≥ загинули
л≥дери ќ”ЌЧ”ѕј Ч командувач ”ѕј член ÷ентрального проводу ќ”Ќ лим —авур (ƒ. л¤чк≥вський),
арпович Ч перший заступник командувача ≥ начальник штабу ”ѕј,
рем≥нь Ч заступник командувача ”ѕј-Ђ«ах≥дї
та ≥н. “ак≥ втрати вимагали суттЇвоњ зм≥ни тактики. —початку п≥д тиском
обставин велик≥ з'Їднанн¤ д≥л¤тьс¤ на мал≥ групи, ¤к≥ принципово уникають
фронтальних боњв, повертаютьс¤ до типово партизанських форм боротьби (зас≥дка,
наскок, саботаж, прорив та ≥н.).
Ќаприк≥нц≥ 1946 р. ”крањнська √оловна ¬извольна
–ада приймаЇ р≥шенн¤ про докор≥нну реорган≥зац≥ю ”ѕј, суть ¤коњ пол¤гала в
демоб≥л≥зац≥њ частини повстанц≥в, п≥дправц≥ певноњ к≥лькост≥ во¤к≥в на «ах≥д ≥
орган≥зац≥њ п≥дп≥лл¤ з найст≥йк≥ших ≥ найвитривал≥ших людей. «а висловом одного
≥з ≥деолог≥в ќ”ЌЧ”ѕј, у цей час розпочавс¤ перех≥д Ђв≥д форм широкоњ
повстанськоњ боротьби до форм боротьби глибоко п≥дп≥льноњї.
«розум≥вши ≥люзорн≥сть своњх спод≥вань на рад¤нсько-американську в≥йну, ќ”Ќ
≥ командуванн¤ ”ѕј на початку 1947 р. переход¤ть до тактики партизанськоњ в≥йни
невеликими групами, широкоњ п≥дп≥льноњ боротьби, саботажу, антирад¤нськоњ
пропаганди, ≥ндив≥дуальних терористичних акц≥й проти представник≥в правл¤чого
режиму.
” сучасн≥й ≥сторичн≥й л≥тератур≥ зустр≥чаЇтьс¤ згадка про те, що завершенн¤
в≥йни ќ”Ќ-Ѕ зустр≥ла п≥д гаслом, проголошеним –. Ўухевичем:
Ђƒомагатис¤, щоб н≥ одне село не визнало рад¤нськоњ влади. ќ”Ќ маЇ д≥¤ти так,
щоб ус≥, хто визнав рад¤нську владу, були знищен≥. Ќе зал¤кувати, а ф≥зично
знищувати! Ќе потр≥бно бо¤тис¤, що люди прокл¤нуть нас за жорсток≥сть. ’ай ≥з 40 м≥льйон≥в украњнського населенн¤ залишитьс¤ половина Ч н≥чого страшного в цьому немаЇї. «а оф≥ц≥йними даними
оун≥вц≥ зд≥йснили 14,5 тис. диверс≥й ≥ терористичних акт≥в, у ¤ких загинуло
майже «ќ тис. в≥йськовослужбовц≥в, прац≥вник≥в державних та охоронних орган≥в, м≥сцевих
жител≥в. “актична л≥н≥¤ ”ѕј, курс на масовий оп≥р зах≥дноукрањнського населенн¤
рад¤нськ≥й влад≥ давав прив≥д стал≥нському кер≥вництву дл¤ широкомасштабних
каральних акц≥й у рег≥он≥. “ому п≥д колесами репресивноњ машини опинились не
лише повстанц≥. —вав≥лл¤, беззаконн¤, провокац≥њ стали нормою повед≥нки спецв≥йськ у «ах≥дн≥й ”крањн≥.
«агибель командувача ”ѕј –. Ўухевича (5 березн¤
1950 р.) стала своЇр≥дним поворотним пунктом Ч п≥сл¤ нењ фактично зак≥нчивс¤
орган≥зований оп≥р на зах≥дноукрањнських земл¤х, хоча окрем≥ невелик≥ загони
”ѕј та рештки п≥дп≥лл¤ д≥¤ли ще до середини 50-х рок≥в.
ќтже, у повоЇнний пер≥од тактична л≥н≥¤ ”ѕј зазнаЇ певноњ трансформац≥њ.
якщо на початку переважають форми широкоњ повстанськоњ боротьби (контролюванн¤
певноњ територ≥њ, створенн¤ альтернативних рад¤нським органам влади
нац≥онально-державних структур, д≥¤льн≥сть великих формувань, ¤к≥ охоплюють
кавалер≥йськ≥ та артилер≥йськ≥ частини), то на початку 1947 р. тактика боротьби зм≥нюЇтьс¤. „инниками, ¤к≥ визначали
ц≥ зм≥ни, були: переростанн¤ повоЇнного протисто¤нн¤ м≥ж —–—– ≥ «аходом у
Ђхолодну в≥йнуї; значн≥ втрати ” ѕј в протиборств≥ з рад¤нськими в≥йськами;
загибель повстанських л≥дер≥в; певн≥ усп≥хи рад¤нськоњ влади в сусп≥льних
перетворенн¤х у зах≥дноукрањнському рег≥он≥; пол≥тика стал≥нського режиму на
розкол лав повстанц≥в.
15.7. ћасов≥ репрес≥њ рад¤нського режиму проти населенн¤
«ах≥дноњ ”крањни. ќперац≥¤ Ђ¬≥слаї††††††
¬≥дновленн¤ рад¤нськоњ влади в зах≥дних област¤х ”крањни супроводжувалос¤
посиленн¤м репресивного тиску на м≥сцеве населенн¤. ќсновною метою репрес≥й
було створенн¤ спри¤тливих умов дл¤ Ђрад¤н≥зац≥њї
краю, експлуатац≥њ його демограф≥чного та природного потенц≥ал≥в; насильне
залученн¤ населенн¤ до рад¤нськоњ системи господарюванн¤; руйнац≥¤ нац≥ональних
структур самозахисту, духовним осередком ¤ких була ”крањнська греко-католицька
церква; максимальне звуженн¤ соц≥альноњ бази збройного опору, очолюваного ќ”ЌЧ”ѕј; остаточне утвердженн¤ на м≥сц¤х орган≥в рад¤нськоњ
влади.
Ќаприк≥нц≥ в≥йни й у повоЇнний пер≥од розгалужений стал≥нський репресивний
апарат, що д≥¤в у зах≥дноукрањнських земл¤х, широко використовував вже
апробований у попередн≥ роки арсенал репресивних акц≥й. јрешти, вбивства,
конф≥скац≥њ майна, масов≥ депортац≥њ, запровадженн¤ системи заручництва
Ч далеко не повний перел≥к форм ≥ метод≥в
репресивного тиску на м≥сцеве населенн¤. —воЇр≥дним сигналом до початку
репрес≥й стало розпор¤дженн¤ Ќ ¬— —–—– в≥д 7 с≥чн¤ 1944 р., у ¤кому зазначалос¤:
Ђ...ус≥х ви¤влених пособник≥в на територ≥њ ”крањни
заарештувати з конф≥скац≥Їю майна ≥ в≥дправити до „орногорського спецтаборуї ( расно¤рський край). « наближенн¤м фронту до
зах≥дноукрањнських земель репресивна д≥¤льн≥сть рад¤нського режиму посилюЇтьс¤.
«окрема, у березн≥ 1944 р. з'¤вл¤Їтьс¤ нове розпор¤дженн¤ Ќ ¬— —–—–, у ¤кому
вказувалос¤: Ђ—≥м'њ, у склад≥ ¤ких Ї оун≥вц≥, що перебували на нелегальному
становищ≥, а також с≥м'њ засуджених оун≥вц≥в вз¤ти на обл≥к ≥ виселити до
тилових областей —оюзуї.
15 травн¤ 1945 p. M. ’рущов пров≥в у Ћьвов≥ нараду ≥з секретар¤ми обком≥в ѕ(б)” ≥ начальниками управл≥нь Ќ ¬—. ” своњй допов≥д≥ в≥н
вимагав р≥шучих каральних акц≥й проти с≥мей повстанц≥в, а також рекомендував
застосовувати Ђнов≥ методи роботиї, суть ¤ких пол¤гала у створенн≥ в
зах≥дноукрањнському крањ атмосфери Ђкруговоњ порукиї та взаЇмноњ п≥дозри. ”
кожному сел≥ мали бути в≥д≥бран≥ заручники ≥з заможних сел¤н, ¤к≥ мусили
пов≥домл¤ти оф≥ц≥йну владу про нам≥ри та д≥њ повстанц≥в. ¬одночас њх суворо
попереджали, що вони несуть в≥дпов≥дальн≥сть за будь-¤ку под≥ю, що станетьс¤ на
територ≥њ с≥льськоњ ради. р≥м цього, м≥сцев≥ рад¤нськ≥ актив≥сти мали стежити
за заручниками ≥ в раз≥ њхньоњ неблагонад≥йност≥ заарештовувати ≥ висел¤ти.
’рущов вимагав орган≥зовувати збори сел¤н, на ¤ких оголошувати ≥мена тих, хто
допомагаЇ повстанц¤м, ≥ застосовувати проти них репрес≥њ.
ќсновними жертвами репресивних акц≥й були, ¤к правило, члени с≥мей оун≥вц≥в
≥ Ђбандпособник≥вї, куркул≥ з с≥м'¤ми, стара
зах≥дноукрањнська ≥нтел≥генц≥¤, св¤щеники греко-католицькоњ церкви. ѕро масовий
характер репрес≥й св≥дчить той факт, що лише прот¤гом 1946Ч1948 pp. у сх≥дн≥ райони —–—– було
депортовано майже 500 тис. зах≥дних украњнц≥в.
—тал≥нське кер≥вництво використовувало репрес≥њ в зах≥дноукрањнських земл¤х
≥ ¤к зас≥б державного примусу, ≥ ¤к метод покаранн¤. ќсновною метою каральних
акц≥й було створенн¤ спри¤тливих умов дл¤ тотальноњ Ђрад¤н≥зац≥њї
«ах≥дноњ ”крањни.
ќперац≥¤ Ђ¬≥слаї Ч це завершальний етап процесу переселенн¤ украњнського
населенн¤ ≥з територ≥њ «акерзонн¤ (Ћемк≥вщина, ѕос¤нн¤, ѕ≥дл¤шш¤, ’олмщина).
ѕочаток цьому процесу було покладено 9 вересн¤ 1944 р. угодою м≥ж польським
“имчасовим ком≥тетом нац≥онального визволенн¤ та ур¤дом ”–—–, в≥дпов≥дно до
¤коњ украњнське населенн¤, що проживало в «акерзонн≥, мусило добров≥льно
перењхати до –ад¤нськоњ ”крањни. ÷ю масштабну м≥грац≥ю можна под≥лити на три
етапи:
≤ етап Ч Ђдобров≥льне переселенн¤ї
(вересень 1944 Ч серпень 1945 р.). ” цей пер≥од по селах
почали свою роботу переселенськ≥ ком≥с≥њ, створен≥ з
представник≥в ”–—– та ѕольщ≥, ¤к≥ проводили аг≥тац≥ю за переселенн¤. ѕроте
м≥сцев≥ жител≥ не посп≥шали залишати обжит≥ м≥сц¤ та зароблене важкою працею
майно, кр≥м того, вони бо¤лис¤ колектив≥зац≥њ та стал≥нських репрес≥й, ¤к≥ вже
мали м≥сце в «ах≥дн≥й ”крањн≥ наприк≥нц≥ 30-х Ч на початку 40-х рок≥в. —аме
тому в русло добров≥льного переселенн¤ потрапл¤ли переважно люди, господарства
¤ких були знищен≥ в≥йною, малозаможн≥, або ж т≥, хто зазнав чи бо¤вс¤
репресивних д≥й з боку п≥дп≥льних польських формувань. “ому до 1 березн¤ 1945 р. в ”крањну ≥з «акерзонн¤
переселилас¤ лише 81 тис. ос≥б.
II етап Ч Ђнасильницька депортац≥¤ї (вересень 1945 Ч серпень 1946
p.).
« другоњ
половини 1945 р. добров≥льне переселенн¤ майже
припин¤Їтьс¤, б≥льше того, почавс¤ процес нелегального поверненн¤ украњнц≥в,
¤к≥ в≥дчули важку руку стал≥нського режиму, на стар≥ м≥сц¤ проживанн¤.
¬≥дпов≥ддю польськоњ сторони на небажанн¤ украњнц≥в залишати своњ дом≥вки та земл≥
предк≥в став в≥дкритий терор. —початку ≥нструментом репрес≥й були збройн≥
формуванн¤ јрм≥њ райовоњ, во¤ки ¤коњ грабували та палили украњнськ≥ села,
вбивали њхн≥х жител≥в. ѕроте нав≥ть цих жорстоких д≥й ви¤вилос¤ замало, щоб
зламати оп≥р украњнц≥в, ¤к≥ не бажали пересел¤тис¤ в ”–—–. —аме тому восени 1945 р. головний уповноважений ур¤ду ”–—– у справах евакуац≥њ
порушив клопотанн¤ перед польським ур¤дом про Ђнаданн¤ в≥йськовоњ допомоги в
прискоренн≥ масовоњ депортац≥њ населенн¤ї. ¬≥дпов≥ддю ¬аршави на це Ђпроханн¤ї
став наказ трьом польським див≥з≥¤м примусово в≥дселити украњнське населенн¤ з
50-к≥лометровоњ прикордонноњ смуги на територ≥ю ”–—–. ” раз≥ в≥дмови украњнц≥в
в≥д переселенн¤ планувалос¤ примусове в≥дселенн¤ њх у глиб ѕольщ≥, за р≥ку —¤н. ѕроцес в≥дселенн¤ супроводжувавс¤ вбивствами,
пограбуванн¤ми, мародерством. ѕ≥д тиском таких Ђаргумент≥вї на зал≥зничних
станц≥¤х збиралис¤ натовпи бажаючих перењхати на територ≥ю ”–—–.
јкц≥¤ насильницькоњ депортац≥њ, що розпочалас¤ у вересн≥ 1945 p., зак≥нчилас¤ у серпн≥
1946 р. ¬насл≥док цього в ”–—– було переселено 482 тис. ос≥б Ч 96,8%
украњнського населенн¤ «акерзонн¤.
III етап Ч
Ђоперац≥¤
Ђ¬≥слаї (кв≥тень Ч липень 1947 p.). ‘ормальним приводом дл¤ початку ц≥Їњ репресивноњ акц≥њ
стала загибель у березн≥ 1947 р. у бою з формуванн¤ми ”ѕј
заступника м≥н≥стра оборони ѕольщ≥ . —вЇрчевського.
ќдразу п≥сл¤ ц≥Їњ под≥њ польським кер≥вництвом було прийн¤то р≥шенн¤ про
виселенн¤ украњнц≥в ≥ член≥в зм≥шаних украњнсько-польських с≥мей з украњнських
етн≥чних та прилеглих земель (ѕос¤нн¤, Ћемк≥вщини, ’олмщини, ѕ≥дл¤шш¤) ≥
поселенн¤ њх у так званих повернутих зах≥дних та п≥вн≥чних районах з
обов'¤зковим розпорошенн¤м серед польського населенн¤. ÷≥ репресивн≥ д≥њ ≥
становили основний зм≥ст операц≥њ Ђ¬≥слаї. –епресивна акц≥¤ була скоординованою
на м≥ждержавному р≥вн≥Ч п≥д час њњ проведенн¤ в≥дд≥ли Ќ ¬— та чехословацькоњ
арм≥њ заблокували сх≥дн≥ та п≥вденн≥ кордони ѕольщ≥. «а польськими даними,
депортовано було 140,5 тис. ос≥б, ув'¤знено в
концтабор≥ явожно 3800
ос≥б, а
вбито понад 650 ос≥б.
ќтже, у середин≥ 40-х рок≥в украњнське населенн¤ «акерзонн¤ стало жертвою
масових насильницьких депортац≥й, ¤к≥ до серпн¤ 1946 р. зд≥йснювалис¤ в напр¤мку ”–—–, а з кв≥тн¤ 1947 р. Ч у глиб ѕольщ≥. —уттю операц≥њ
Ђ¬≥слаї було Ђочищенн¤ї терен≥в ѕ≥вденно-—х≥дноњ
ѕольщ≥ в≥д автохтонного украњнського населенн¤ та ц≥лковита асим≥л¤ц≥¤
украњнц≥в-переселенц≥в у польському середовищ≥.
15.8. ультурно-≥деолог≥чн≥ процеси в ”крањн≥
ѕроцес консервац≥њ тотал≥тарного режиму в —–—– у повоЇнний пер≥од вимагав
остаточного утвердженн¤ стал≥нськоњ ≥деолог≥чноњ доктрини, саме тому в цей час,
з одного боку, актив≥зуЇтьс¤ пропагандистська обробка населенн¤, з ≥ншого Ч
посилюЇтьс¤ тиск на ≥нтел≥генц≥ю. ¬се, що виходило за меж≥ оф≥ц≥йноњ доктрини,
чи брало п≥д сумн≥в њњ постулати, категорично в≥дкидалос¤ системою. “акий
п≥дх≥д обірунтовував боротьбу не т≥льки проти Ђнац≥онал≥змуї, а й проти
Ђкосмопол≥тизмуї та Ђнизькопоклонстваї перед «аходом. ÷¤ боротьба велас¤ ≥ в
довоЇнний пер≥од, однак п≥сл¤ в≥йни вона набуваЇ особливоњ гостроти. ”
сусп≥льств≥ в ц≥лому ≥ особливо в середовищ≥ ≥нтел≥генц≥њ досить швидко йде
процес формуванн¤ й усв≥домленн¤ нових п≥дход≥в до оц≥нки ситуац≥њ в крањн≥, до
розум≥нн¤ власного м≥сц¤ в сусп≥льств≥, розгортаЇтьс¤ ≥нтенсивний пошук нових
сфер ≥ форм самореал≥зац≥њ в культур≥ й науц≥.
” 1946 р. побачили св≥т сумнозв≥сн≥ постанови ÷ ¬ ѕ(б) Ђѕро журнали Ђ«вездаї ≥ ЂЋен≥нградї, спр¤мован≥ проти творчост≥ ј.
јхматовоњ ≥ ћ. «ощенка, Ђѕро к≥ноф≥льм ЂЅольша¤ жизньї та ≥н., що стали не лише своЇр≥дним сигналом, а й,
¤к зазначалос¤ в редакц≥йн≥й статт≥ журналу ЂЅ≥льшовик ”крањниї, Ђбойовою
програмоюї новоњ ≥деолог≥чноњ атаки. ¬же за шаблоном, виготовленим у ћоскв≥,
цього ж 1946 р. ÷ ѕ(б)” ухвалив к≥лька постанов Ђѕро перекрученн¤ ≥ помилки у
висв≥тленн≥ украњнськоњ л≥тератури в ЂЌарис≥ ≥стор≥њ украњнськоњ л≥тературиї,
Ђѕро журнал сатири ≥ гумору Ђѕерецьї, Ђѕро журнал Ђ¬≥тчизнаї та ≥н. ”с≥ ц≥
документи, ¤к правило, м≥стили три тези: критику нац≥онал≥зму; вказ≥вку на
недостатнЇ висв≥тленн¤ в художн≥й творчост≥ проблем сучасност≥; заклик до
розгортанн¤ б≥льшовицькоњ критики ≥ самокритики. ѕочалас¤ чергова кампан≥¤
морально-пол≥тичного тиску на сусп≥льство, ≥нсп≥рована тод≥шн≥м головним
≥деологом ј. ∆дановим ≥ тому названа Ђждановщиноюї. њњ перший етап в ”крањн≥ проходив п≥д гаслом
боротьби проти Ђнац≥онал≥змуї. ќсобливо ч≥тко це ви¤вилос¤ п≥сл¤ вересневого
1947 р. пленуму правл≥нн¤ —п≥лки письменник≥в ”крањни, коли посилилос¤ в≥дверте
публ≥чне цькуванн¤ ≥ пр¤ме звинуваченн¤ в Ђнац≥онал≥зм≥ї ћ. –ильського (за
твори Ђћандр≥вка в молод≥стьї, Ђ ињвськ≥ октавиї), ё.^ яновського (роман Ђ∆ива
водаї), ≤. —енченка (пов≥сть Ђ…ого покол≥нн¤ї), ќ. ƒовженка (к≥носценар≥й
Ђ”крањна в огн≥ї) та ≥н.
Ќагн≥танню атмосфери ≥деолог≥чноњ нетерпимост≥ п≥д вигл¤дом принциповост≥
спри¤ло те, що саме 1947 р. ѕ(б)” знову очолив Ћ. аганович. —аме в≥н зробив
Ђвагомий внесокї у п≥дготовку згаданого пленуму. ўе в серпн≥, виступаючи на
нарад≥ молодих письменник≥в у ÷ ѕ(б)”,
Ћ. аганович розставив акценти майбутньоњ кампан≥њ шельмуванн¤, провокац≥йно за¤вивши:
Ђћи не зум≥Їмо виховати когорти молодих письменник≥в без критики старихї.
” серпн≥ 1947 р. розширюЇтьс¤ фронт
≥деолог≥чноњ атаки стал≥н≥зму на украњнську ≥нтел≥генц≥ю: вогонь несправедливоњ
критики переноситьс¤ на велику групу науковц≥в республ≥ки. “ак, саме в серпн≥ ÷ ѕ(б)” ухвалив постанову Ђѕро пол≥тичн≥ помилки ≥ незадов≥льну
роботу ≤нституту ≥стор≥њ ”крањни јкадем≥њ наук ”–—–ї. –≥зк≥й критиц≥ були п≥ддан≥
прац≥ —. Ѕ≥лоусова, . √услистого, ћ. ѕетровського,
ћ. —упруненка, Ћ. —лав≥на,
‘. ястребова та ≥н. њх звинувачували у в≥дход≥ в≥д
б≥льшовицького принципу парт≥йност≥, в антинауковост≥, в≥дродженн≥ основних
≥дей ≥сторичних концепц≥й јнтоновича, √рушевського, висв≥тленн≥ ≥стор≥њ ”крањни
≥зольовано в≥д ≥стор≥њ ≥нших народ≥в —–—–, в≥дмов≥ в≥д акценту на боротьбу
клас≥в тощо. —правжн¤ ж суть цих критичних зауважень пол¤гала у обстоюванн≥
владою монопол≥њ на трактуванн¤ ≥сторичного процесу, що Ї одн≥Їю з важливих
умов функц≥онуванн¤ будь-¤коњ тотал≥тарноњ держави.
ƒругий етап кампан≥њ морально-пол≥тичного тиску на сусп≥льство в≥дкриваЇ
розгорнута наприк≥нц≥ 1948 р. боротьба проти
Ђнизькопоклонстваї перед «аходом, а згодом Ч
≥ проти Ђкосмопол≥тизмуї.
¬≥д≥граючи роль ≥деолог≥чного забезпеченн¤ консервац≥њ пануючого режиму,
кампан≥¤ проти Ђкосмопол≥тизмуї мала на мет≥ посилити культурно-≥деолог≥чну
≥зол¤ц≥ю крањни; не т≥льки розколоти ≥нтел≥генц≥ю, а певною м≥рою протиставити
њњ ≥ншим соц≥альним групам сусп≥льства; розпалити шов≥н≥стичн≥ та антисем≥тськ≥
настроњ, посилити процес русиф≥кац≥њ; в≥дновити важливий чинник функц≥онуванн¤
тотал≥тарного режиму Ч образ внутр≥шнього ворога, що в роки в≥йни дещо в≥д≥йшов
у т≥нь.
—игналом до р≥шучоњ атаки проти космопол≥т≥в стала редакц≥йна статт¤ Ђѕро
одну антипатр≥отичну групу театральних критик≥вї, опубл≥кована в с≥чн≥ 1949 р. у газет≥ Ђѕравдаї. ¬≥дгомоном ц≥Їњ статт≥ в ”крањн≥ стало нав≥шуванн¤
¤рлик≥в Ђбезр≥дних космопол≥т≥вї на л≥тературних ≥ театральних критик≥в ќ. Ѕорщаг≥вського та ≥н. ампан≥¤ боротьби з космопол≥тизмом призвела
до негативних насл≥дк≥в: у л≥тератур≥ та театр≥, по сут≥, зникло пон¤тт¤
мистецькоњ школи; поглибилас¤ ≥зол¤ц≥¤ в≥д надбань зах≥дноњ культури; остаточно
зникла атмосфера творчоњ змагальност≥; театральна та л≥тературна критика
перетворилас¤ ≥з засобу стимулюванн¤ творчого розвитку на зас≥б втриманн¤
митц≥в у рамках оф≥ц≥йного Ђсоц≥ального замовленн¤ї; катастроф≥чне дл¤
мистецтва була обмежена свобода творчост≥.
ћонопол≥¤ влади на визначенн¤ пр≥оритетних напр¤м≥в у науц≥, на тотальний
≥деолог≥чний контроль ч≥тко простежуЇтьс¤ в процес≥ широкомасштабних дискус≥й з
питань ф≥лософ≥њ, мовознавства, пол≥тичноњ економ≥њ, ¤к≥ було розгорнуто в 40Ч50-х роках. ѕрикладом диктату в науц≥ стала сес≥¤
¬сесоюзноњ академ≥њ с≥льськогосподарських наук (серпень 1948 p.), ¤ка п≥ддала нищ≥вн≥й
критиц≥ генетику. ¬ ”крањн≥ жертвами Ђлисенк≥вщиниї
стали академ≥к ћ. √ришко, професори —.
√ершензон, Ћ. ƒемоне, ≤. ѕол¤ков та ≥н.
ѕоштовхом до новоњ хвил≥ критики творчоњ ≥нтел≥генц≥њ стала редакц≥йна
статт¤ газети Ђѕравдаї в≥д 2 липн¤ 1951 р. Ђѕроти ≥деолог≥чних перекручень у л≥тератур≥ї. ” ц≥й
статт≥ попул¤рний в≥рш ¬. —осюри ЂЋюб≥ть ”крањнуї, написаний ще 1944 p., називаЇтьс¤ Ђв основ≥
своњй ≥дейно порочним творомї, п≥д ¤ким могли п≥дписатис¤ ѕетлюра, Ѕандера; ћ.
–ильському нагадували про Ђсерйозн≥ ≥деолог≥чн≥ помилкиї; гостр≥й критиц≥
п≥ддавалас¤ опера . ƒанькевича ЂЅогдан ’мельницькийї.
«а короткий строк (1946Ч1951) було прийн¤то 12 парт≥йних постанов з ≥деолог≥чних питань. ≤ хоча в
б≥льшост≥ випадк≥в об'Їктом нападок була та чи ≥нша частина ≥нтел≥генц≥њ,
справжньою м≥шенню дл¤ тотал≥тарного режиму було все сусп≥льство. —аме у цьому
контекст≥ сл≥д сприймати за¤ви Ћ.
агановича про те, що кожний випадок невиконанн¤ планових завдань у промисловост≥ й
с≥льському господарств≥ розгл¤датиметьс¤ ¤к про¤в украњнського буржуазного
нац≥онал≥зму.
ќтже, ≥деолог≥чний наступ тотал≥тарного режиму наприк≥нц≥ 40-х Ч на початку 50-х рок≥в зумовлений низкою внутр≥шн≥х ≥
зовн≥шн≥х чинник≥в. ѕогромн≥ ≥деолог≥чн≥ кампан≥њ були реакц≥Їю на розгортанн¤
≥ поглибленн¤ Ђхолодноњ в≥йниї; способом посиленн¤ культурно-≥деолог≥чноњ
≥зол¤ц≥њ крањни; формою зм≥цненн¤ тотального ≥деолог≥чного контролю за
сусп≥льними процесами; засобом реан≥мац≥њ образу внутр≥шнього ворога Ч
важливого фактора функц≥онуванн¤ тотал≥тарного режиму; методом нейтрал≥зац≥њ
активноњ патр≥отично настроЇноњ нац≥ональноњ ел≥ти. ≤ хоча ц≥ кампан≥њ не могли
зупинити духовного розвитку народу в ц≥лому, вони гальмували його досить
суттЇво, даючи змогу режимов≥ консервуватис¤, а командно-адм≥н≥стративн≥й
систем≥ стаб≥л≥зуватис¤.